Я не на всі ваші питання дала відповідь, шановний пане ??? Що ще не так? Ви що не можете відризнити двох різних жінок? А чому там були мої фото я незнаю, та і байдуже мені. В інопланетян я не вірю. Остання спроба: https://www.facebook.com/profile.... Я вже пошкодувала, що написала вам коментар.
Пане Борисе, ви часом не працюєте у відділі розслідувань? ))Що ще я маю вам паспорт показати, щоб ви впевнились в тому, що С. Коробова і я це різні особи? Чи ви на фото не бачите? Чи в такий спосіб ви бажаєте про мене більше дізнатися? То, так прямо й скажіть. Це хоч буде зрозуміло. Вибачте шановний, та ви вже не раз порушили звичайну людську етику, більш того ви мене звинуватили в тому, що не має місця. Це зветься "наклеп" і це до речі вже не смішно. Доброго дня!
Пане Борисе, ви так багато поставили мені запитань, що кажучи чесно, мене здивували. Все ж таки мені здавалось завжди, що я людина достатньо етична. Я вражена тим, що ви мене з кимось плутаєте. Я та, ким зареєструвалась. Я здивована, що чоловік такий, як ви плетете якісь незрозумілі для мене інтриги. Я справді з Чернігова, та хіба нас мало там, хто пише вірші? Я ніколи, ніде не презентувала себе, "як відома на всю Україну", це сказали вперше ви. Для мене цей вислів став би, як найменше не скромним, це мають сказати інші. Що до вашого твору, то ви насправді мене надихнули на цей вірш. Ви тим можете пишатися і мені це дуже приємно. Якщо це вам так потрібно, то я про це напишу в короткому описі. Дякую шановний пане! Як би я надихнула вас на вірш я б раділа тому, що змогла у вас запалити творчу мить, а не виказувати до вас претензії за те що ви мені за це щось винні. Вперше стикаюсь з такою етикою. Вражена дуже. Все ж таки дякую за те, що вказали мені на мої помилки. Часто ми пишемо наші вірші експромтом і можемо робити помилки,як стилістичні, так і інші. Етичним намій погляд буде коректно підказати людині, без завершеності й насмішки,а тим більше без звинувачень. І все ж таки я вам вдячна за цінний досвід. Хай вам щастить.
Ми шукаємо відповідь знов, Що за диво, те наше життя, То ж буває збиваємо в кров, Босі ноги, що ідуть без взуття. То спіткаємось об камінці, Чи на гілках колючих буття, Знає кожний дороги оці, Та не кожний пройде каяття. Як до горя, до Бога йдемо, Коли зовсім нестерпно стає, Ото так ми завжди живемо, Лише віра нам сил додає!
Дякую щиро. Та все ж таки треба не втрачати ті золоті хвилини, часи радості, щастя, насолоджуватись і дякувати безмежно Всесвіт за той дарований дар. Життя шалене пролетить і той час буде вичерпано. ... Тільки важко втрачати дорогих тобі людей, це не може не визвати суму. Життя прекрасне у своїй суті!
Дуже дякую за коментар. Будемо цінувати життя, яке нам кожному дарує Всевишній і дякувати за те. А слово "ставні" все ж таки має право на життя. )) В український літературі воно зустрічається.
Дуже вдячна Вам пані Катерино, за корекцію. Насправді слово"ставні", це сугубо українське слово, його можна зустріти в українській літературі. А в слові колосяться автоматична помилка,яку вже я виправила, хоч наголос в моєму варіанті насправді падає на іншу букву - колосЯться. Мені приємно, що Ви завжди допомагаєте і виправляєте недоліки. Моя вам подяка і низький уклін. Зі святом вас Св. Миколая і всіма святами, які вже йдуть до нас.
Я може в римі мало знаюсь, та в почуттях той досвід є, Повчать я Вас не намагаюсь, тут рима в почуттях снує. Так сумно, що усе проходить, та пам'ять хоче далі жить, Ось так в житті воно виходить, життя, кохання, то є мить! Чудовий вірш! Мені дуже сподобався. Сумно насправді, але таке життя. Та кохання існує в різних епостасіях і ми маємо нести його все своє життя, бо то є світле почуття дароване Всевишнім. ДЯКУЮ,
Легкі, любові сповнені рядки, як радісно я їх читаю. Немовби я кудись злітаю і забуваю про роки! І дотик ніжної руки я також добре відчуваю... Солодкі почуття легкі про вас я також добре знаю. Дуже вдячна за чудову тему, пані Катерино!