Довго ще будемо ставити свічки, на жаль. Дійсно, кінця краю цьому, поки що, не видно. Очевидно, що робимо щось не так. Або ще не настав отой вирішальний час.
Борю, по-перше, я подаю інформацію про подію, яка відбудеться завтра у Івано-Франковську у зв'язку не тільки з презентацією книги, а і вшануванням пам'яті загиблих героїв Революції Гідності. По-друге, цей день не відзначатимуть, а будуть вшановувати пам'ять тих, хто вже ніколи не буде поруч з нами... А свічку постав.
Ми про все це дуже добре знаємо. От Ви пропонуєте, аби в школах наповнюваність класів була до 20 дітей, а то й до 18. Як би це було гарно! Особливо для індивідуальної роботи з дітьми на уроках. Як заходиш у клас, де сидить аж 32 учні, то й не знаєш, як впоратися за урок з такою кількістю дітей. Було б добре, якби так. Але це все мрії. А от закрили три школи, дітей підвозять тепер у дві районні школи. Звісно, вигода велика. Приміщення тих закритих шкіл не обслуговуються (!), вчителів скоротили (заробітну плату не треба платити). Подумайте, яка вигода з цього. А вчителі, яким "підкинули" додаткову кількість дітей працюють за ту ж саму платню. От Вам і маєте, що маєте. Єх, пане Іване! Не все так просто, як Ви пишете. ***Дякую Вам за роздуми. Хай щастить!
Дякую Вам, Ліліє, за коментар. Як приємно читати теплі слова, які Ви написали про своїх вчителів. До речі, у мене теж були вчителі і наставники з великої літери. ***Хай Вам щастить в усьому!
Дякую Вам за коментар. Згодна з Вами, щодо надмірної філософії для дітей. Шкільні програми стають непосильними для них. Будемо сподіватися на зміни на користь учнів. ***Хай все буде добре! З повагою!
Дякую, Борю, за такий розгорнутий коментар. Знаєш, ти, мабуть, маєш рацію в тому, що навчатись треба було тобі, таки дійсно, в елітній школі. Переконана, що життя б твоє склалося зовсім по-іншому. Прикро, звичайно, що згадуються неприємні моменти із шкільного життя. ***Хай тобі щастить! Бережи себе і будь здоровий!
Приємно, Сергію, що Ви так тепло і сердечно згадуєте не тільки своїх педагогів, а і батьків, як наставників. Бажаю Вам успіхів, наснаги у творчості, щастя! З повагою!
На жаль, і таке буває. А за ліворукість взагалі не можна наказувати дітей, і, навіть, примушувати писати правою рукою. Тому що, нервові центри, які відповідають за праву руку, знаходяться у нас в лівій частині півкулі, в той час, як у лівші вони розміщені в правій півкулі головного мозку. Прикро, що у Вас виникають неприємні спогади. Але ж порядних вчителів у Вас було більше. Дякую Вам, п. Галино, за коментар! Хай все буде добре!
Я не можу сказати, яка я людина і вчитель. Одне знаю точно, що ні разу не пожалкувала, що обрала професію вчителя. До мене і зараз ідуть мої випускники - хто за порадою, хто з вітаннями, а хто просто відвести душу. І я цьому дуже рада. Мої двері відкриті для всіх. ***Дякую Вам, Аллочко, за такий приємний, теплий коментар! Хай Вам в усьому щастить!
П. Катерино, дякую Вам за коментар-спогад. Бачу й сама, що своїм твором сколихнула Вашу душу. Мабуть, всі згадують своїх вчителів. Частіше добрим словом. А буває й гіркий спогад. А те, що Ваша перша вчителька не змогла Вас згадати - не рідкість. Старенькі, вони не можуть нас всіх згадати, адже з часом ми й самі дуже змінюємося зовні. Тому треба просто назвати своє ім'я, пригадати яскраві події, які б викликали у них минулі картини шкільного життя. Їх пам'ять стає слабкою, хоч не у всіх. Прикро, звичайно, за описану Вами зустріч. Добре, що Ви тепер і самі розумієте, що тут справа зовсім не у Вашій улюбленій вчительці. Дякую Вам щиро! Хай все у Вас буде добре!
П. Петре, наше життя дійсно складається з пригод. Часом смішних, часом сумних. На те воно й життя. А Вам і на цей раз поталанило, що Ви залишилися неушкодженим. То ж будьте обережним! Гарне оповідання! Дякую!
А далі, Борю... Давай не будемо думати про те, що далі. Живи і кожну мить життя цінуй і бережи. ***І я замислююсь все частіше: - А що далі? ***Не хворій і живи довго. Щастя тобі! А написав гарно.