Мовчу, бо нічого додати до того, що Вам написали, п. Катерино. Рятують тільки субсидії. ***Дякую за правдивий вірш. Хай щастить! Може ж таки щось та зміниться... Будемо сподіватися на краще!
Дякую Вам, п. Катерино, за коментар! Дивлюся на цих дітей та й думаю: - Що чекає вас у цьому вирі сьогодення? Так хочеться, щоб у них все склалося добре і успішно! Головне, щоб не було війни... ***Щастя Вам, п. Катерино, і добра! З повагою!
Дякую Вам, п. Володимире, за коментар. Такі вірші не тільки сумно читати, а й дуже важко писати. Писала і плакала... Це все - правда. Почитайте у "Новинах" про презентацію книги, присвяченої героям Майдану. Дякую за побажання. Хай Вам щастить в усьому.
Гордою не кожна жінка зможе бути, і сильною - то теж нелегко буть... А щастя... кому скільки доленька відміряє... Гарний вірш, зворушливий. Дякую Вам! Хай щастить!
Отож і я, Алло, свої негаразди порівнюю з тими, які пережили мої батьки... Не доведи, Господи... Дякую Вам за коментар. Хай всі біди обійдуть вас стороною. Щасти!
Дякую Вам, Ліліє, за такий зворушливий коментар. Як Ви вірно висловили свою думку. Адже, й справді, якщо приміряти свої негаразди до справжнього горя, яке спіткало людей, то вони здаються просто дрібницею. ***Хай все у Вас буде добре!
Дякую тобі, Борю, за коментар. Це дійсно - історія моєї сім'ї, тяжка і дуже сумна. Я історію своєї сім'ї написала в своїх мемуарах. Вони вже готові. Син якось не дуже цікавиться, а от донька... Вона хоче знати все. Мною складений родовід і не один. Так що, можна сказати, що я вже приготувалася... :-))) ***Хай тобі щастить!
Сміюся :-))). Ох і приказку Вам написала п. Катерина! Я її ніколи не чула. Та й влучно ж до Вашого вірша. Отож, і я, мабуть, так би сказала. Пишіть. Успіхів Вам!
Дякую Вам, п. Петре, за коментар. Моя мама теж розповідала про фарбування парашутного шовку. Тяжке було життя... А зараз війна і кінця їй не видно... ***Щасти Вам!
Дякую Вам, п. Катерино, за коментар і, особливо, за підвищення довіри. Про життя наших батьків можна писати книжки. В основному це будуть сумні історії. Так, життя - непроста штука... З повагою до Вас і побажаннями добра і щастя!
Не пощастило Магді виїхати з окупованої терористами територіі Донбасу. Донька встигла виїхати до Києва, а Магда залишилася з чоловіком у Макіївці, тому що була прикута до ліжка її тяжко хвора свекруха. Не знаю, як у неї все склалося... Тому і відповідь їй написала в таких оптимістичних фарбах, прекрасно розуміючи, що світле майбутнє буде ще не скоро. Але воно буде обов'язково!
***Війна ще триватиме довго. Все вказує на це. Прикро, але ми тут абсолютно безсилі. Не можемо щось змінити. Залишається лише підтримувати бійців і чекати на перемогу.
Дякую п. Катерино, за коментар. Звісно, війна колись закінчиться. Результати відомі, Ви про них написали: це каліки, сироти, вдови, страшні психологічні травми. Про наслідки війни дуже добре написав Еріх Марія Ремарк у своєму творі "На Западном фронте без перемен". За силою розкриття фатальних наслідків війни цьому твору немає рівних. Чи читали цей роман ті, хто разв'язали війну на Донбасі? А скільки таких військових конфліктів на всій земній кулі? Що робиться взагалі? Людям набридло жити в мирі?
***Обрусіння України пов'язане з переселенням росіян на українські землі. Все це робилося спеціально. Ще й зараз молоді люди з сільських шкіл, які навчаються у ВНЗ, соромляться говорити українською мовою, одразу говорять "па-руськи".
***За російськомовних я не згодна з Вами. На особливі права претендують ті, хто хочуть розірвати Україну. Є російськомовні патріоти України, і є україномовні сепаратисти. От і все.
***А відповідь п. Магді писала так, щоб хоч якось розраяти її біду...
Гарний, такий, по-родинному, теплий вірш. Всі ми хочемо, щоб онуки були схожі на нас - на діда і на бабу. Успіхів Вам, Юро! Хай щастить От тільки світлини я не побачила. :-)
Де є добро, там буде й зло обов'язково. Так було, є і буде. Це особливість людського життя. І ми нікуди від цього не дінемось. Ідеального суспільства не було і не буде. ***Хай щастить!