Дякую за коментар. Прочитала і мало не заплакала. Але ж, таки, правда, багато стареньких не погоджуються йти жити до дітей. Це і зрозуміло. ***Хай Вам в усьому щастить! Довгих і щасливих Вам років життя! З наступаючим Новим роком!
П. Петре, так сталося, що і я почала писати вірші досить таки пізно. Поки працювала, возилася з дітьми своїми і чужими (які потім ставали для мене рідними), було не до віршів. Я, навіть і не підозрювала, що колись буду їх писати. І ось тепер, коли є час, я пишу. В першу чергу, отримую сама насолоду від творчого процесу. По-друге, помітила, що деякі твори залюбки читають читачі. Це теж служить неабияким стимулом для віршування. А якщо і не читають, то невелика біда. Не дуже цим переймаюся. Не всім же повинна подобатись моя творчість. Мій чоловік питає: - Тобі не набридло писати? - Ні, не набридло. Я цим живу. То ж, будемо жити і писати, поки пишеться. Хай все у Вас буде добре! І твори свої пишіть обов'язково!!! :roze:
Він так старався… дорожив… Забилось серце сильно в грудях. Щоб не розплакатись на людях Чвалом поплівся до воріт… В лиці, як білий лист, поблід… Як легко вразити людину, ...
Сподобались ці слова. Адже так і є... Дякую за вірш! Наснаги та успіхів! Добра і щастя!
Дякую за коментар! Борю, написано з натури. Повністю. Приблизно за півроку до смерті розмовляла з цією старенькою про життя-буття. Оця розмова і лягла в основу твору. ***Щасти!
Коли мені було дев'ять років, наша сім'я перейшла жити в новий будинок. Там була справжня російська піч з лежанкою. На цій печі я дуже любила читати книжки. Та й часто спала там. Ноги мої завжди були біля виходу з лежанки. А одного разу я заснула не так, як завжди, а головою до виходу. Вночі проснулася, і намагаючись злізти з печі, наткнулась на стіну. Адже ж вона повинна бути в протилежній стороні. Я вся облилася холодним потом. Мені здалося, що мене замурували. Я закричала. Яким було моє здивування, коли я побачила за спиною світло і свого батька, який стурбовано запитав, що трапилось. Ось така історія. Так що все вірно. Лягати треба завжди в одному положенні.
Приємний, оптимістичний вірш про дивовижний день у грудні. Ось в оцьому рядку щось не так: "Що далі вже руш". А грдунь в цьому році і справді дивовижний! Дякую Вам за вірш! Хай щастить!
Прочитала. Посміхаюся. Добре розумію, що Вам з дружиною тоді було не до сміху. Подібна ситуація була і у мене. Виписали сильний антибіотик, а одна жінка й каже: - Подивіться на вкладку. Там написано, що ці ліки дають побічний ефект на печінку. То краще не вживати їх. Я прислухалася до поради. Все обійшлося якнайкраще. ***Зичу Вам здоров'я, п. Петре, успіхів та наснаги у творчості! З повагою!
Перед виборами як же всі лізуть із шкіри, аби показати, які вони білі та пухнасті. І програми у них для людей, і недоторканність вони знімуть, і зменшать кількість депутатів у ВР і... і... і... . Люди вибирають, потім обирають... і виявляється, що знову не тих обрали. І так щоразу. Знаємо все це, Борю. Так і є. Ну вже, здавалося б, після Майдану заговорить їхня совість. Та де там! Стали ще більш зухвалими і ненажерними. Бачив їхні Е-декларації? Отож бо й воно! ***Дякую за вірш! Хай щастить!
Боротьба Стуса продовжується. Вірш сильний. Його треба включити в шкільну програму.
***У розділі "Новини" мною був розміщений матеріал про презентацію книги "Дзвони серця" у м. Івано-Франківську. Присвячена книга героям Майдану. Коментар отримала тільки від Бориса Костинського та Катерини Чумак. Крім того, була вкрай здивована, що 21 листопада, коли відзначався в Україні День Гідності, ніхто не обмовився про це жодним словом. Ось і увесь патріотизм.
Дійсно, випадок неприємний. Мені, навіть, страшно подумати, що було б, якби батьки взнали про її брехню. З досвіду знаю, що така риса з часом може зникнути, і потім тим брехунцям стає соромно від того. ***Дякую за коментар! Щастя Вам, добра та успіхів у творчості!
До зауваження прислухаюсь. Дякую. Щодо буденної історії, то я з Вами не згодна. А втім, "На вкус и цвет товарища нет". Якщо Ви так вважаєте, то могли б не писати взагалі цей коментар. Зайвий клопіт. ***Хай щастить!
Дякую, Борю, за відгук! Ми з тобою одночасно писали одне одному коментарі. Треба ж отак! ***Не знаю, як з таким явищем розібратися. У дівчини порядні батьки. Я їх добре знаю. І сама вона розумна, товариська. Вийшла заміж, в сім'ї все добре. Хтозна, як все це зрозуміти...