Сергію, і мене візьміть з собою! Вже нас буде троє. Тільки замість вати, ми з п. Катериною запасемося памперсами. :-) Дуже вже загралися з війною. Дуже... Комусь це вигідно. Життя людей до уваги не береться. Сміх крізь сльози. Дякую за вірш!
Юрію Олександровичу, ви добре відтворили ситуацію того часу. Люди вмирали пухлі від голоду де попало. На залізничних станціях їх було особливо багато. Мені розповідали, що у нашому селищі спеціально підбирали людей ослаблених і тих, хто вже помирав. Відвозили їх у В. Зорянку, там підгодовували. Хто не вижив, тих хоронили у братській могилі. Тобто, під страхом смерті, людей намагалися врятувати. Страшний був час... Дякую Вам за цей правдивий і такий болючий вірш.
Дякую Вам, Юрію Олександровичу, за теплий коментар і за підвищення репутації. Приємно. Радію, що викликала у Вас спогади про дитячі веселі роки. Справді, насолода була від такої їзди неперевершена. Хоч батьки і сварили за це, а все одно ми їздили. ***Хай Вам щастить в усьому! З повагою, Н. К.
Мовчу, бо нічого додати до того, що Вам написали, п. Катерино. Рятують тільки субсидії. ***Дякую за правдивий вірш. Хай щастить! Може ж таки щось та зміниться... Будемо сподіватися на краще!
Дякую Вам, п. Катерино, за коментар! Дивлюся на цих дітей та й думаю: - Що чекає вас у цьому вирі сьогодення? Так хочеться, щоб у них все склалося добре і успішно! Головне, щоб не було війни... ***Щастя Вам, п. Катерино, і добра! З повагою!
Дякую Вам, п. Володимире, за коментар. Такі вірші не тільки сумно читати, а й дуже важко писати. Писала і плакала... Це все - правда. Почитайте у "Новинах" про презентацію книги, присвяченої героям Майдану. Дякую за побажання. Хай Вам щастить в усьому.
Гордою не кожна жінка зможе бути, і сильною - то теж нелегко буть... А щастя... кому скільки доленька відміряє... Гарний вірш, зворушливий. Дякую Вам! Хай щастить!
Отож і я, Алло, свої негаразди порівнюю з тими, які пережили мої батьки... Не доведи, Господи... Дякую Вам за коментар. Хай всі біди обійдуть вас стороною. Щасти!
Дякую Вам, Ліліє, за такий зворушливий коментар. Як Ви вірно висловили свою думку. Адже, й справді, якщо приміряти свої негаразди до справжнього горя, яке спіткало людей, то вони здаються просто дрібницею. ***Хай все у Вас буде добре!
Дякую тобі, Борю, за коментар. Це дійсно - історія моєї сім'ї, тяжка і дуже сумна. Я історію своєї сім'ї написала в своїх мемуарах. Вони вже готові. Син якось не дуже цікавиться, а от донька... Вона хоче знати все. Мною складений родовід і не один. Так що, можна сказати, що я вже приготувалася... :-))) ***Хай тобі щастить!
Сміюся :-))). Ох і приказку Вам написала п. Катерина! Я її ніколи не чула. Та й влучно ж до Вашого вірша. Отож, і я, мабуть, так би сказала. Пишіть. Успіхів Вам!
Дякую Вам, п. Петре, за коментар. Моя мама теж розповідала про фарбування парашутного шовку. Тяжке було життя... А зараз війна і кінця їй не видно... ***Щасти Вам!