Не знаю чому так і б'юся
над тим віддавна й дотепер,
але захлинається серце,
як чую я слово "Остер".
В Ізраїлі, чи в Канаді,
в Росії, чи в США,
як добре б усі ми не жИли,
та сниться нам стежка одна.
По стежці тій завжди ми вийдем
до рідних таких берегів,
де, щоб не було, але - гарно.
Де кожний з нас щось залишив.
Бо, хоч отакі ми всі різні
і кожен живе зі своїм,
а скаже хтось слово - "Остерка",
і знаєш - це твій побратим.
І більше не треба паролів,
і сходу приходить весна,
як раптом ми слово почуєм
і слово те буде - "Десна".
Освічені і не дуже,
заможні і навпаки -
не має те значення зовсім,
бо всі ми таки - земляки.
Земляцтво це - не віртуальне,
як сайт "Одноклассники.ru".
Ми хрещені духом остерським
І віримо тільки Остру.
Поповка, Піски, Солонецьке,
Солдатське, Божниця, Музей
міцніше єднають нас, браття,
усіх політичних ідей.
Ніколи не вмре Україна,
як град наш до того не вмер.
Кохаймо ж, брати, Батьківщину
і частку її - наш Остер!
7-8.03.09р.
у Вас 
0
) вулиці Фрунзе. Поза тим ,приїжджала кожного року до бабці. А жили ми де можна було голову схилити. Це або так, або Сибір! Не хочу тут розписуватися як і чому! Обов`язково загляну на запронований сайт. 
Хай щастить! 
