Вітаю Вас, п. Катерино з Новим 2017 роком! Нехай він буде для Вас роком добра і творчих перемог. Зичу міцного здоров'я! Хай щастить! ***Дякую Вам за високу оцінку і вітання.
Рекомендую всім скористатися лінками для перегляду відеоматеріалів. Вражає. Там дійсно є що послухати і є на що подивитися. "Прощай немытая Россия!", як точно сказано. Дуже влучно написав, Борю, про те, чим і як живуть люди в Росії. В самий раз втручатися і наводити порядки в інших країнах... Дякую за твір! Хай щастить!
Звичайно, можна. По віршу невірно падають наголоси у словах "відірвемось" (правильний наголос на другому складі), "зігнеться" (вірний наголос - на першому складі), "знайдеться" (вірний наголос - на першому складі).
І ще одне. Переклад Ваш. То чому ж Ви пишете:
"Олена Лапшина, Я знаю. Переклад з російської".Саме це збило з пантелику одного з авторів, який подумав, що автор перекладу Олена.
І я погоджуюся з Арестовичем. Саме так все і було. Їхній сценарій був повністю розрахований на швидке і безкровне захоплення України, так, як це сталося з Кримом. Ніяк не очікували вони такого опору беззбройної країни. Патріотизм народу, грандіозний волонтерський рух показали ворогу його місце. А якби у людей працювали краще голови, якби вони хоча б намагалися аналітично мислити, то і захоплення Донбасу не було б. *** Тиждень тому наші волонтери відправили у Красногорівку укомплектовану машину з продуктами для бійців. Знаю про це, бо і сама надала посильну допомогу. Сподіваюсь, що ми, таки, повинні витримати цю навалу і вийти переможцями. ***Дякую за такий діловий коментар! Хай щастить!
Гарний переклад. ***Виник сумнів щодо наголосів у деяких словах. Ви мені можете заперечити, мотивуючи тим, що у авторів є право змінювати їх. Мені, наприклад, це не подобається. ***Хай щастить!
Дякую п. Катерино, за коментар і за підвищення репутації. Війна завжди була засобом збагачення. Життя людей - пил. Нещодавно прочитала страшний матеріал про фактори регуляції чисельності людей на планеті. Вразило дуже. З повагою і побажаннями щастя і добра!
Дякую за коментар! Зауваження слушні. Знала, що не все гаразд, та все ж виставила. Попрацювала. Думаю, що тепер все гаразд. З повагою і побажаннями добра і успіхів!
Навіть не знаю, що тобі на це написати, Борю. Так, тоскно, темно... Але ж... Ну не може такого бути, щоб ми не знайшли вихід! "Зі святих бидло смачно регоче..." - це болюча правда... Дуже вже багато у нас з перевернутими мізками. Нам треба триматися!
Читала, а по шкірі - мороз. Жах який! А, таки, правда. Приходять з війни бійці і не знають, куди себе подіти. Бо їх навчили тільки вбивати... Дякую за такий сильний і болючий вірш! Хай щастить!
Чудовий вірш про щире, глибоке почуття! ***У мене є десь газетна стаття про двох закоханих, яким батьки не дозволили бути разом. Вони насправді стибнули з височенної скелі вниз, тримаючись за руки (руки зв'язали шарфом). Ось така любов до гроба... Ну, а у тебе все світле вийшло, гарне! Хай щастить! :roze:
Так от біда яка з цією Надією. Багато авторів присв'ятили твори цій жінці, але щось вона, як на мій погляд, не виправдала покладених на неї надій. От вчора озвучена була інформація про те, що її виключили із списку української делегації в ПАРЄ. Раніше її виключили із фракції "Батьківщина". Щось не так, як треба повела вона себе. Назвали її путлерською торпедою, так воно, мабуть, і є. ***Вірш написаний добре. А тільки ми, на жаль, часто помиляємося. Поспішно ліпимо собі георїв, а потім починаємо аналізувати те, що зробили. Хай Вам щастить!
Дякую за коментар. Прочитала і мало не заплакала. Але ж, таки, правда, багато стареньких не погоджуються йти жити до дітей. Це і зрозуміло. ***Хай Вам в усьому щастить! Довгих і щасливих Вам років життя! З наступаючим Новим роком!
П. Петре, так сталося, що і я почала писати вірші досить таки пізно. Поки працювала, возилася з дітьми своїми і чужими (які потім ставали для мене рідними), було не до віршів. Я, навіть і не підозрювала, що колись буду їх писати. І ось тепер, коли є час, я пишу. В першу чергу, отримую сама насолоду від творчого процесу. По-друге, помітила, що деякі твори залюбки читають читачі. Це теж служить неабияким стимулом для віршування. А якщо і не читають, то невелика біда. Не дуже цим переймаюся. Не всім же повинна подобатись моя творчість. Мій чоловік питає: - Тобі не набридло писати? - Ні, не набридло. Я цим живу. То ж, будемо жити і писати, поки пишеться. Хай все у Вас буде добре! І твори свої пишіть обов'язково!!! :roze:
Він так старався… дорожив… Забилось серце сильно в грудях. Щоб не розплакатись на людях Чвалом поплівся до воріт… В лиці, як білий лист, поблід… Як легко вразити людину, ...
Сподобались ці слова. Адже так і є... Дякую за вірш! Наснаги та успіхів! Добра і щастя!
Дякую за коментар! Борю, написано з натури. Повністю. Приблизно за півроку до смерті розмовляла з цією старенькою про життя-буття. Оця розмова і лягла в основу твору. ***Щасти!
Коли мені було дев'ять років, наша сім'я перейшла жити в новий будинок. Там була справжня російська піч з лежанкою. На цій печі я дуже любила читати книжки. Та й часто спала там. Ноги мої завжди були біля виходу з лежанки. А одного разу я заснула не так, як завжди, а головою до виходу. Вночі проснулася, і намагаючись злізти з печі, наткнулась на стіну. Адже ж вона повинна бути в протилежній стороні. Я вся облилася холодним потом. Мені здалося, що мене замурували. Я закричала. Яким було моє здивування, коли я побачила за спиною світло і свого батька, який стурбовано запитав, що трапилось. Ось така історія. Так що все вірно. Лягати треба завжди в одному положенні.
Приємний, оптимістичний вірш про дивовижний день у грудні. Ось в оцьому рядку щось не так: "Що далі вже руш". А грдунь в цьому році і справді дивовижний! Дякую Вам за вірш! Хай щастить!