Як все це знайоме і близьке... І лю'стерко, яке іноді хочеться викинути геть, і слава, яка вже нікому не потрібна... Дякую за вірш! Хай все у Вас буде добре!
Згодна. Прочитав, значить, познайомився і щось залишилось у голові. Та все одно, 243 читача за 23 дні - це дуже мало. Ти використав правильне слово для пояснення "застрахані". Оце якраз воно і є.
Все вірно, Борю. Я живу на Сході України і все дуже добре бачу. Підтверджую, що зрушення в політичній свідомості громадян є, але відбуваються вони надто повільно. Зрозуміло чому. Навіть ось на цьому українському сайті я не помічаю особливо бажання авторів поповнити свої знання з історії України. Адже, той матеріал, який тут розміщений, надзвичайно важливий для тих, хто хоче розібратися в тому, що відбувається в нашій країні. Прикро, що зовсім немає коментарів. Не думаю, що всі так багато знають. На жаль, ось так...
Дуже добре пам'ятаю розповіді свого двоюрідного брата про те, що відбувалося в Західній Україні в кінці 50-х років. Він служив тоді в арміїї (1958 рік) в Чернівцях. От саме зараз стає зрозумілим, що там відбувався повстанський рух проти Кремля. А на той час, навіть він, який добре розбирався в політичній ситуаціїї, не міг нічого пояснити до пуття. Наша необізнаність привела до трагедіїї. Дякую за "лікбез". Треба вчити історію...
Так, люди втратили совість. Буквально на днях співставила ціни на ліки для важкохворих людей в Україні і в Росії. Виявилося, що в Росії вони дешевші удвічі. З людей готові дві шкіри зідрати. Совістю тут, навіть, і не пахне. Прикро, але від правди нікуди не дінешся. Питання: - Що робити? Куди ми котемося? ***Дякую Вам, п. Катерино, за розуміння. З повагою до Вас і добром!
Дякую за відгук. Не можу дивитися на дітей з простягнутою рукою. Іноді зустрічала хлопчика років восьми, який жебрав у електричці. Тепер він змінив своє місце і жебрає у вагонах пасажирського потягу. А куди дивиться лінійна міліція і соціальні служби? Дійсно боляче... ***Хай щастить!
Пане Василю, заглядаю у минуле своє і своїх предків. Корені російські. Тоді над цим, не дуже замислювались. А я - українка, моя душа з Україною! Пишаюся цим! ***Дякую за твір! :55555:
Дуже сильний зміст вірша. Чудові і оригінал, і переклад. Одне тільки зауваження.
"І повернуся на Батьківщину". У слові "повернуся" наголос повинен падати на третій склад. А у Вас він падає на другий. А так все дуже гарно. Успіхів Вам! Хай щастить!
Василь Стус - приклад незламності, мужності, справедливості українця-патріота. Вічна пам'ять... Дякую тобі, Борисе, за цей твір, за увічнення пам'яті борця за Україну. ***Добра тобі і щастя!
Дякую, п. Катерино, за коментар. Так, війна - неабияке гальмо у розвитку не тільки наших сіл, а й взагалі, країни. Спостерігаю за змінами у своєму селищі і душа радіє. То ж може, все таки, повернеться молодь додому? Були б тільки робочі місця. З селами справи складніші.
Відчула тугу і біль материнського серця. Вірш вразив своєю щирістю і правдивістю. Нехай повернуться всі сини до своїх матерів живими і неушкодженими. Дякую за вірш, п. Галино! З повагою.