Сумна звістка прийшла до нашої редакції з Волині. Пішла з життя чудовий майстер художнього слова, авторка п`яти книг поезій Костюк Сваітлана Степанівна. Її не стало 6 січня. Світлана Костюк народилася 30 листопада 1964 року. Здобула вищу філологічну освіту( Волинський університет ім. Лесі Українки). Працювала кореспондентом районної гагети у "забрудненій" чорнобильській зоні, директором школи. Затим викладала українську мову і літературу. Учасник Міжнародного польсько-українського проекту "Школа в громаді, громада в школі"(2003-2004 р.), учасник Міжнародного конгресу "Література і мир" в Пакистані (2013 р.), Всеукраїнських поетичних фестивалів, форумів. Дипломант Міжнародного конкурсу "Зірка Полин", переможець конкурсів ім. Леся Мартовича, "Сто творів, які варто прочитати влітку", лауреат конкурсу "В століттях чатує Чернеча гора"("Склянка часу") та ін. Автор книг поезії "Спалахи душі", " Наодинці зі світом", "Маленьке диво" (для дітей"), "Листи без конвертів"(презентувалася на 20 Форумі видавців у Львові), "Про що шепотіли листочки"(перекладена польською мовою). Автор більше 40 пісень, написаних разом з українськими композиторами. Поезії перекладалися англійською і польською мовами. Проживала в м. Нововолинську. Пані Світлана була активним передплатником нашого журналу, де публікувалися її твори, високо оцінені редакцією, брала участь у багатьох спільних літературних проектах. Серед них: Участь у I та II міжнародному конкурсі «Чатує в століттях Чернеча Гора», виданнях альманаху «Скіфія», "Антології сучасної новелістики та лірики України”. Стала переможцем та отримала ДИПЛОМ ІІ-го Міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча Гора" (на кращий поетичний твір до 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка) (II-місце) За твір «ВИБІР Є...» ВИБІР Є... вибір завжди залишається що не кажи хочеш лети над прірвою хочеш біжи хочеш рятуй невбитого хочеш вбивай хочеш топи в надмірностях ниций свій рай вибір завжди залишається вибір є здатне в пітьмі світитися серце твоє може добро ділитися поміж людьми світ цей змінити можемо тільки ми може ще нами пишатися батько Тарас він же і досі ще молиться кревно за нас в бронзі йому незатишно холодно так душу свою розхристану носить навспак рани новітні скапують у блакить доля "рабів" беззахисних ниє болить гасла людей не змінюють заклики теж ангели крила спалюють в пеклі пожеж вибір завжди залишається що не кажи тільки не будьмо схожими на муляжі... Пані Світлана писала між іншим у своїх листах: «А ЩЕ ДУЖЕ ВАМ ДЯКУЮ ЗА ПУБЛІКАЦІЇ!!! Хочу і надалі з Вами співпрацювати...» У її планах було видання нової книги нашим видавництвом. Втім, сталося не так, як бажалося… Ось вірш, який вона назвала «Про себе»: Про себе Я безпритульна вітру течія… Крізь хащі пробиваючи дорогу, Іду вже не «на Ви», іду на «Я»... Карбую над собою перемогу У цьому світі, де банкнотів шал Заволодів піснями й молитвами, Де править зло якийсь відьомський бал, Відверто насміхаючись над нами. Де плачуть зорі та кровить блакить, А спокій справжній лиш на кладовищі. І де душа нестерпно так болить, Немов жаринка десь на попелищі… І де зігрітись навіть не дають, Бо ніби між людей, але самотній… І де щодня твою вбивають суть, (І не лякає навіть суд Господній). Де правді народитись не дано, Добро наївне прихистку шукає… А всім буває просто все одно… ...І це вбиває… Редакція міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» висловлює щире співчуття рідним, близьким та прихильникам поезії померлої Світлани Степанівни Костюк. Впевнений, що світла пам`ять про Сваітлану Степанівну Костюк – талановитого поета, доброзичливу й щиру людину – збережеться у серцях багатьох людей, які мали щастя спілкування з нею, особисто чи за її творами. Поет живий, допоки читачі будуть читати його твори, він не вмирає! Від редакції міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas», Олександр Апальков.
0
