Навіяно: «Мамо, не плач»
Автор: Оксана Максимишин-
Корабель
На телеекрані біжить її син. Мати плаче.
І скрикнула: — Синку! Рятуй себе! Куля летить!
Не чув її. Снайперську кулю, на жаль, не побачив.
І все… на бруківці юнак в крОві мертвий лежить…
— Не вірю, мій сину, що більше тебе не побачу,
Всі вЕсни і зими очікувать буду в саду.
Тепер, сину мій, за тобою щодня гірко плачу.
Чекай мене, рідний, до тебе я скоро прийду…
— Щодня за твою неспокійну я душу молюся.
ЛишЕ уві сні тихо-тихо розмову веду.
Ніколи не скажеш мені рідне слово «Матуся».
І гадки не мала зустріти страшну цю біду.
Мою колискову хай ангели пісню співають,
Хай буде спокійно тобі в райськім домі новім,
І білі птахи над тобою хай з миром літають.
Про серце велике твоє я усім розповім.
Спи, сину, спокійно… жива ще твоя Україна,
В жорстокій борні її вірні сини полягли.
Як символ скорботи, моя тепер чорна хустина.
За правду – на смерть! Бо інакше вони не змогли.
22. 04. 2014 рік
Світлина з інтернету
у Вас 
0
