Зустріла одного свого учня (веселий був хлопець). Запитую в нього про його життя-буття. А він і каже: - Та живу. Життя б'є, і все мордою (вибачте за таке слово; як сказав, так і пишу) об стіну. Я й подумала: - Хто винен у цьому, як не сам? Та все ж часто ми стаємо заручниками обставин і самого життя. Не все буває так, як ми плануємо і хочемо. І це часто залежить не від нас... На жаль... ***А Ваш вірш гарний, з глибокими філософськими роздумами. Прочитала та й замислилася... Дякую. Нових Вам творчих успіхів! З повагою!
Нинішні і майбутні покоління повинні знати історію свого краю, України, ПРО ТРАГЕДІЇ, ПЕРЕЖИТІ УКРАЇНСЬКИМ НАРОДОМ. Дякую Вам за цю дуже важливу і майстерно викладену роботу! Хай нам усім щастить!
П. Алло, Ви все вірно написали. В українській мові є слова "упливати, упливаю, упливаєш, упливти, а також уплисти, упливу, упливеш". Так що, все вірно. Хай щастить!
Вірш написаний 15 років тому назад. Це строк немаленький. Скільки всього відбулося. Справді, від твого вірша повіяло невимовним песимізмом. Той, 2001 рік пам'таю добре. Та я вірю в те, що ми, все ж таки, вийдемо на вірний шлях. Ну не може ж таке тривати безкінечно. АДЖЕ, ПЛАТИМО ЗА СВОЄ МАЙБУТНЄ дуже високу ціну. А вірш написав, Борю, добре! Хай нам усім щастить!