"Рука дающего - да не оскуднет". Знаємо ми таку поговірку. У нас часто жебрацтво є своєрідним бізнесом. Тому хто зна, як на це дивитись. А стосовно того, що Батьківщина у жебрацтві, так люди винні в цьому самі. Дали можливість дорватися до влади тим, кому давно начхати на те, що буде з країною. Сьогодні дивилася матеріал про Медведчука та його бізнес у Криму. Про що можна ще говорити. Тут все ясно.
***31 серпня 2016 року, загинув Шемуровський Владислав Віталійович - друг Маестро
Владислав народився в місті Радивилів, Рівненської області 23 серпня 1993 року. Навчався в Радивилівській середній школі. Був активним учасником Революції Гідності. Приймав участь в Блокаді Криму.
Владислава поховають в рідному місті Радивилові, Рівненської області.
***Земля пухом... А в мене річкою сльози... Це жорстоко і несправеливо, що ми хоронимо молодих хлопців, яким тільки жити було, та жити... Боляче...
Які прості бажання, про які мріють усі: і учасники АТО, і рідні, друзі та знайомі. Та як непросто їх виконати. Дійсно, війні не видно ні кінця, ні краю. Дякую Вам за вірш, пані Галино! Хай нам усім щастить! Хай буде Мир!
Написано, що така сторінка не існує. Борю, з цими маніпуляціями на фронті, ще багато, на жаль, буде жертв. Не молюся, а все одно прошу Бога, щоб допоміг хлопцям залишитися живими.
Дякую Вам, Алло, за таку оцінку вірша. Взнавати про те, що хтось загинув,дуже боляче. Ми не повинні забути про тих, хто захищає нашу землю від ворога. ***Хай Вам щастить!
Дякую Вам за такий щирий коментар. ***Без натхнення вірша не напишеш. Саме через це я не люблю, та власне кажучи, і не пишу, вірші на замовлення. Також, як і на конкурси, коли вимогою ставиться показати щойно написаний вірш. Як це? Та його треба виносити, як дитя! А про вербу... Як про неї не напишеш? ***Ще раз дякую! Натхнення Вам і успіхів у творчості! З повагою!
Всі пам'ятаємо, яка хвиля піднялася тоді навколо Надії Савченко. І ось вона на волі. Тепер не зовсім зрозуміла її поведінка. Особливо зараз, коли продовжується війна, думаю, що її дії тільки шкодять країні. А вірш гарний. Хай нам усім щастить! Все буде добре!
Дякую тобі, Борю, за такий приємний відгук. Я ніяк не можу зрозуміти, як приходить оте натхнення писати вірші. Сиділа, ні про що не думала. І, раптом, пішли слова, наче річкою полилися. Схопила ручку і швидко, за 15 хвилин написала. Звісно, потім редагувала не раз. Цей вірш один з перших. ***Всього тобі найкращого! Успіхів та вдачі!
Дуже боляче втрачати рідних, особливо своїх дітей. Та треба триматися. Сили Вам, терпіння, мужності. Прийміть мої співчуття. Пані Катерино, життя продовжується і память про сина жива... З повагою.
Шановний, укран (прикро, що пан ховається під ніком)! В українській мові, таки, є слово "наказувати". Окрім тих значень, які Ви написали, є ще й таке. В перекладі на російську мову (застаріле, розмовне) - "наказывать", "наказать". Тому, перепрошую, Ви зробили помилку, вказавши мені на недолік. Бажаю успіхів!
Казочка непогана. А от помилок в ній немало. Треба ретельно все перечитати і твір відредагувати. Звернути вагу на механічні помилки, наголоси, розділові знаки, одруківки. Бажаю пану успіху та вдачі. З повагою.
Дякую за відгук. Ви знаєте, пані Катерино, я люблю спостерігати за поведінкою людей, і особливо дітей. Як у них швидко вмробляються пристосування до життя. Дорослі кажуть одне, а роблять зовсім по-іншому. Поки діти маленькі, вони поводяться так, як закладено у них природою. Вражає їхня дитяча безпосередність. А потім вони стають іншими. Правда, не всі. Є такі, що залишаються альтруїстами на все життя. Я вважаю цю рису у людей найціннішою!Щастя Вам та добра! З повагою!
Так, ми з Вами - однодумці! А інакше і бути не може. Я посоромилась вказати вам на одну неточність у вірші. Наголошений склад у Вас третій. Тому, ось в оцьому рядку треба підправити: "Я до твого плеча притулюся". У слові "твого" наголос повинен падати на другий склад, а у вірші він лягає на перший: "тво'го". Звичайно, я на недоліки автору вказую в закритій формі. Та бачу, що тут можна писати вікрито. Бажаю Вам успіхів та вдачі!
Дякую за відвертий коментар. І вибачатись Вам немає за що. Адже, Ваша правда. Таки дійсно, кострубатий. Я й справді, писала цього вірша на емоціях. І було це рівно два роки тому. Емоції були (ще й які!), а досвіду - кіт наплакав. І поставила вірш, поспіхом. За це дуже картаю себе. Звичайно, ретельно все перевіряю. А тут... Та що тепер. Ще раз дякую. Всього Вам найкращого!
Згодна з тобою, Боря. Україна переможе ворога і ми будемо жити в нормальній цивілізованій країні! Хай не скоро, але так буде!***Дякую тобі за коментар. Приємно, що ти не забуваєш про мене! Хай щастить!