Вірш написаний 15 років тому назад. Це строк немаленький. Скільки всього відбулося. Справді, від твого вірша повіяло невимовним песимізмом. Той, 2001 рік пам'таю добре. Та я вірю в те, що ми, все ж таки, вийдемо на вірний шлях. Ну не може ж таке тривати безкінечно. АДЖЕ, ПЛАТИМО ЗА СВОЄ МАЙБУТНЄ дуже високу ціну. А вірш написав, Борю, добре! Хай нам усім щастить!
Все, з чим я тут познайомилась, вірно. Мені особисто доводилось зустрічатися з цією жінкою під час президенстської передвиборчої кампанії Добре пам'ятаю, як її підтримували, коли вона перебувала у колонії під Харковом. Ця маленька симпатична жіночка дійсно викликає до себе довіру. Хоч її і звинувачували у популізмі, але завдяки їй у суспільстві були позитивні зрушення, і цього ніхто заперечувати не буде. То ж, цілком можливо, що саме вона зможе вивести країну на вірний шлях. За вірш респект!
Дякую, пані Наталю, за коментар. А я чую про таке вперше. Ця історійка пришла мені на думку незалежно від якихось інших історій. Навіть не чула нічого подібного. Дивно. Але не страшно. У мене є, наприклад, віршований міф. Правда, написаний російською мовою. Хочу додати ось таке. Ваші коментарі та відповіді на них (а також Катерини Чумак), здається, надходять на мій емейл. Я нічого не можу з цим вдіяти.
З "дуняшами" і я зустрілась, Теж на совок вони молились. Знаємо ми таких комсомолок, які зустрічатимуть з хлібом-сіллю російського окупанта, при нагоді.
Аж дух перехопило, поки читала Вашого вірша Дякую! Майстерно і правдиво! Дуже влучно. Та будемо сподіватися, що жертви були не марні. Адже, не може такий безлад тривати вічно. Миру нам усім і щастя!
Співчуваю Вам, пані Катерино... Жах який. Втрачати рідних один за одним. Розумію Ваш біль. Хотілось би Вас підтримати. Будьте мужньою, тримайтеся. Таке життя. Від цього нікуди не дінешся. Ще раз прийміть мої співчуття... Земля пухом Вашій мамі...
Доброго дня, пане Василю. Мені на електронну пошту весь час надходять чужі повідомлення про коментарі на твори різних авторів. Чи можна щось з цим вдіяти? Дякую.