Мелодія осені тихо в повітрі кружляє.
У звуках Шопена прозора тремтить акварель,
Де сонячний промінь останнім теплом обіймає,
І спів навіває легкий вітерець-менестрель.
У ніжних акордах - мотив синьоокого неба
І золота розсип у віття густе верболозу
Вплітає в осінню мелодію зоряна Феба,
Розсипала чари, навіяла трунок гіпнозу.
Все раптом завмерло під звуки чарівні Шопена,
Умліло в обіймах останнього теплого дня,
Відлунням у музиці шелест багряного клену
Заплутався, наче, у звуках отих навмання.
Дуже поетично і до того ж мелодійно так, ніби музика звучить у Ваших рядках. У рядках із закінченням "верболозу" "гіпнозу" - зайвий склад, тому збивається ритм.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
!!!!!!!!
!!!!!!
!!!!!!
!!!!!!!
!!!!
