Мелодія осені тихо в повітрі кружляє.
У звуках Шопена прозора тремтить акварель,
Де сонячний промінь останнім теплом обіймає,
І спів навіває легкий вітерець-менестрель.
У ніжних акордах - мотив синьоокого неба
І золота розсип у віття густе верболозу
Вплітає в осінню мелодію зоряна Феба,
Розсипала чари, навіяла трунок гіпнозу.
Все раптом завмерло під звуки чарівні Шопена,
Умліло в обіймах останнього теплого дня,
Відлунням у музиці шелест багряного клену
Заплутався, наче, у звуках отих навмання.
Дуже поетично і до того ж мелодійно так, ніби музика звучить у Ваших рядках. У рядках із закінченням "верболозу" "гіпнозу" - зайвий склад, тому збивається ритм.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
!!!!!!!!
!!!!!!
!!!!!!
!!!!!!!
!!!!
