Під ранок губи вже шершаві, пройшли ми ціле коло втіх. А смак в гарячій, чорній каві, нам нагадає — що це гріх. Лічити дні, тоді неділі , ламати графік, календар, щоб в ніч одну дійти до цілі, і смакувати цей нектар. Хай буде гріх! І я це знаю. Колись в молитвах замолю, себе в душі я теж караю, і знов в обитель йду твою.
На дні фужера вин краплини , вином ще пахнуть і вуста. У нас попереду години, допоки ніч стоїть густа. І буде соло і дуети, накотить вал , оркестр і хор, то контрабас, то ніжність флейти, мажор звучатиме й мінор.... Уже немає і кордону, ні заборони, ні табу. Хоча й у ніч але не сонну, під цей оркестр з тобою йду.
Я невільник у тебе в полоні, Раб обставин, звичок лакей. Мучать думи глибокі, бездонні, Не приходить у спальню Морфей. Ти дай знак мені жестом чи словом, Натякни, біля ніг буде раб... Прилетить в блискавиці із громом, У морози, в густий снігопад.