Дякую вам, Катю. Чи повторювати і взагалі залишати приспів, мені, можливо, скаже композитор. А може ще потрібно додати стопу - дві? Поспішати не буду...
Наталко, - таке очікувано - несподіване закінчення! Сподобалася усмішка, але, це моя суб'єктивна думка, вона повинна бути не такою об'ємною, детально описовою, адже тут важлива сама суть - ідея твору...
Ігоре, потрібно, мабуть, замінити "в ручаях надстрімких" на "струмочках надстрімких". Третя стопа також виглядає повністю чужою, сподіваюся, що ти сам розумієш чому - знову наголоси! Все інше - добре, вірш гарний, я відчуваю на відстані твій бадьорий, весняний настрій.
Наголошую на трьох останніх словах, адже саме вони дають несподіване, але, здається, глибоко продумане відчуття оптимізму. Отож не слід хвилюватися нам за героїню, - все буде гаразд.
Ліліє, дуже багато дієслівних рим, повір мені, що вони не прикрашають поезію, отож намагайся уникати їх у майбутньому. Спіткнувся на римі зОряну - збагну... Наснаги тобі!
В люстерко гляну і плачу, Все пережите в нім побачу, - Як у вечірній імлі Проблиски світла малі... Це я хотів запропонувати вам, Катю, свій варіант вашого вірша, бо його зміст зачепив мене, але і негараздів побачив у ньому чимало... Дивлячись на ваші світлини, чомусь не віриться, що у жінки, котра на них, душа наповнена смутком.
Прочитав із усмішкою, Василю, твоє "Послання анумівцям". Дозволь, друже, на твоєму прикладі показати ту недбалість до мови, яка, на жаль, притаманна багатьом нам. Нумо, браття, акуратно На "Анумі..." віршувать, Бо дехто неадекватно Реагує "вашу мать"... Дехто по - українському не означає, звісно, "некто", а лише - "кое-кто". І потрібно, Василю, було тут дати саме відповідник до російського некто - ну, хоч би "хтось", "хтось там", чи що...
Олексію, а ти коли - небудь задумувався над тим, хто саме виїхав? Поїхали не доярки, не двірники, а вчені, лікарі, учителі... Старенькі помирають, а молодь потихеньку тікає... Буває, що нас заспокоюють тим, що збільшується народжуваність, що до нас уже їдуть також із третіх країн, але ця заспокійливість лише для, вибачаюся, дурнів. Адже, коли із келиха відливати оковиту і доливати звичайну воду, то кількість рідини буде незмінною, а ось про якість говорити не хочеться... Ось так і тут - обманули нас у 2004 році, але ж і сидіти покірно мені розчарованому зараз зовсім не хочеться, бо нічого не висиджу, а втрачаю багато і сьогодні, і у майбутньому... Дякую тобі, друже, за розуміння.