Я більше не вірю нікому. Воно того просто не варте. Щоразу якийсь біль. Щоразу якась втрата. Для чого? Не вірю. Мені вистачило останнього випадку. Все так мило було. І раптом ніж у спину. Як по маслу. Гладко. Сильно. На смерть. Тоді довіра і померла. Не вірю. Хочу повернути віру. Шматочок хоча б. Та тепер це якось нереально. Більше немає впевненості. Вона також зникла. Не зможу я більше сприймати щиро промовлені слова. Нехай ображу кого. Та я боюсь. Давно страху не було. Однак тепер він повернувся. Сторицею. І все б нічого. Та тільки тяжко так жити. Чомусь хочеться мати когось для опори. Хочеться хоч зрідка розповісти те, що так з’їдає моє серце. Не вірю. Завжди знайду причину, що промовчати. І промовчу. Знову щось залишиться лише зі мною. Не хочу. Так боляче мовчати. І надзвичайно сильно хочеться кричати. Просто кричати. Не на когось. Не для когось. Просто кричати. Та сил нема. Все йде для стримування думок. А крик усе звільнить. Тож я продовжую мовчати. Не вірю. І знаю, що не права. Та страшно. І не скоро ще отямлюсь від усього. Усе колись мине. Можливо, віра оживе. І мені нарешті стане легше дихати. А поки хай все буде як є. Зараз так легше.
За задумом Творця - ні. Та з доброї волі перших людей в Божий промисел втрутився гріх. І ось вже сім тисяч років людство несе на собі цей тягар відповідальності за скоєне. Кожному відміряно рівно стільки (радості і горя) скільки він здатний винести. Все розраховано до йоти. В цьому є сенс, щоб через малі випробування повернути велике "втрачене" ( у вашому творі простежуються лише маленькі краплинки осмислення цієї непоправної втрати, показати яку, всю і зразу,немислимо,такий удар винести ми б не змогли , навіть, фізично).
Твір коротенький,але гарний.Щодо віри. Вона завжди жива.Можливо десь схована за хламом душевної нерозберихи.Пислухайся,придивись і до неї обізвись.Відгукнеться.Тільки будь щирою.
Наголошую на трьох останніх словах, адже саме вони дають несподіване, але, здається, глибоко продумане відчуття оптимізму. Отож не слід хвилюватися нам за героїню, - все буде гаразд.
Цікаво, проза, рідко читаю її, а тепер бачу, що глибоко помилявся в цьому. Що робити зараз і надалі це ваше право, ви просто пишіть не тому що це може додати сили, - ні. Й не тому, що стане легше цього може теж не статися, а для того щоб все побачити по новому, якось інакше все зрозуміти. Цікавий твір, успіхів.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")