Коли обсипається листя,
Немає для спокою місця.
Помітно уже постарілий,
Собі я самому не милий.
Збудивши думки про минуле,
Востаннє зозуля зітхнула.
Пташиного голосу сила
Надії в мені пригасила.
В багряному шумі діброви
Підслухав берізок розмови
Про травень майбутній, зелений
Для них і уже не для мене…
|