Немає для спокою місця, Коли обсипається листя, Коли замість "ку-ку" зітхає Зозуля моя й позіхає, Коли в свою голову сиву Безвихідь вбиваю безсило... Але як послухаю лісу, Зніму як полуду завісу Й побачу, що травень чудовий, Мінятиме наші розмови, Й сховається глибоко в душах, Той страх, що постійно нас душить. І в тіні беріз та ж зозуля, "Ку-ку" нам до сотні натулить.
Еге-гей!!! Но-но... Вікторе, що сталося?! Не потрібно так сумувати Я розумію, це Ваш стан душі, який Ви вилили у прекрасний вірш, але я так люблю Ваші віршовані "походеньки" Не зважайте, Вікторе, скоро стане тепло і відчуття зміняться.
Ось закінчу ремонт, - тоді й минеться... Дякую тобі, Андрію.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Хоч вірш і 
Я розумію, це Ваш стан душі, який Ви вилили у прекрасний вірш, але я так люблю Ваші віршовані "походеньки" 
