Незнаю, незнаю, незнаю... Софіє, я, чув про таку співачку, певно, і якісь пісні її слухав, але, говорю відверто, - мені нічого із її творчості незапам'яталося, тож про схожість не можу судити. Дякую тобі.
Мені здавалося, що гарно замаскував те, про що думалося, навіть дав віршу таку назву, щоб вона відволікала увагу від головного тут - кохання, проте, бачу, що так робити - марна справа... Дякую тобі, Наталко.
Якове, не сприймай "бруд" буквально, думай образніше... Я прекрасно розумію, що воля і залежність у нашому повсякденному житті сьогодні взаємозв'язані, розумію також, що так буде й надалі, але, щиро сподіваюся, що уже не в такій мірі, коли закони служать не для людей, а проти них... Дякую.
Мені дуже хочеться, щоб тебе почули, щоб твій голос не був простим звуком. Пора, мабуть, відпочити, бо ніяк не міг второпати - де я читав нещодавно цього вірша? Тільки зараз дійшло: де і коли... Старіємо...
Так, Наталіє, не усе на землі справедливо і раніше було, а тепер світ для нас став іще жорстокішим, у багатьох людей зникло таке почуття, як милосердя, а честь і правда для більшості оточуючих нас людей, звичайні слова, не більше... Дякую тобі.