Людмило, у мене все добре! Просто ніяк не можу прогнати із віршів сумні мотиви. Закінчення вірша бачилося зовсім не таким, трохи веселішим і оптимістичнішим. Якщо чесно, то воно мені самому не подобається, але за інші рядки червоніти не буду. Дякую тобі.
Почитав ось твого вірша, Наталко, і зрозумів, що зовсім різною ти можеш бути, та, мабуть, так, наспраді, воно і є... Чудова поезія, і не патріотична зовсім...
На ПМ рівень поезії значно вищий, проте, ми більше в житті буваємо не серед небожителів, не хочу когось тільки образити, а серед землян... Мені, здається, що наївна щирість завжди перемагає лукаву похвалу...
Якове, а знаєш, коли сьогодні пригадував написане учора, то римував зовсім по-іншому. Наприклад: нами - заміж, і не журбі, а чуттям наперекір... Проте, нічого міняти не буду - іменинниці сьогодні слова сподобалися... Дякую тобі.
Так, Наталко, нас тут, на сайті, багато, всі ми, точно, такі різні, але нас усіх об'єднує любов до слова, а, може, когось навіть щось більше... Затишно тут і весело, тепло і світло, як і повинно бути у дружній родині.
Нехай підросте ще трохи, а то замість простеньких іграшок якось негоже одразу маленькому одні книжки підсовувати, зарано, мабуть... Ніжненько, простенько і з любов'ю...