То в чім же винний Прокруст, Що повно замкнених вуст, Закритих в панцир сердець, Що йдуть в ярмо навпростець?! Душа, закована в страх, Сум, що виношуєм в снах, Біль непромовлених слів - Хіба ж це хрест королів?! Не слід Прокруста винить, Що ми свою ненасить За світлом Правди й Добра Втопили в хвилях Дніпра, Не втамувавши її. Всі програємо бої, Поразки - звична нам річ, Бо вже давно з наших віч Не пломеніє вогонь. Та прошу - Боже, боронь Нам далі скніти в багні Своїх страхів і вагань, Розчарувань й нарікань...
От взяла та ще й Прокруста "приплела" до наших проблем, він, мабуть, на мене ображатиметься...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
