Мене нема?- Не може бути! Тебе нема... - Скажи чому! Я незабаром львівський смуток Від тебе в Вишгород візьму. Втоплю його у синіх водах Мого гостинного Дніпра... Проте втішати тебе годі, - По смуток їхати пора!
Так, Оксано, дуже багато чого, якщо не все, у нашому житті залежить від наших політиків, а хто вони і навіщо йдуть ті люди у владу, сьогодні нікому пояснювати непотрібно, бо нині всі все прекрасно розуміють, дивлячись за їхніми діями. Вся надія на нас самих, так було раніше, так буде завжди. Дякую тобі.
Що ми і робимо, лежачи тихо під ковдрами, час від часу виходячи на вулиці та майдани, але, завжди розчаровані, хутко повертаємося на звичні місця... Дякую, Якове.
Може, тобі від того трохи стане легше, Наталко, але не у тебе одної відлунюють у пам'яті щемом і болем недавні сподівання та спогади... Одні розчарування лишилися назавжди...
Згадалося усе те, про що буду розповідати онукам, бо діти - живі свідки батькових розчарувань, не завжди погоджуються із моїми поглядами на події, які розтривожили і обнадіяли наші серця. Дякую.
Шановна Любове. Знаючи скільки вам років, сприймаю усе сказане вами належним чином із радістю у душі... Без образ лише, шановна Любове, бо, правда, дуже радий, що хоч десь за межами рідного краю когось зуміло зігріти моє слово, уже, зважаючи на те, хочеться писати більше та краще... Іще раз, дякую.
Я тобі, Оксано, щиро вдячний за те. Твої коментарі надихають, підбадьорують, просто примушують мене будь - коли не вішати носа, правда. Радий, що у тебе зараз бажані та радісні клопоти. Хай дівча росте здоровою!