Я, Наталю, вже давно пливу в ріці чіткої форми, яка найбільше пасує до мого нинішнього ставлення до життя і являється основною ознакою мого віршування. Формальні пошуки та дерзання в моїх віршах вже перешуміли, а тебе, бачу, вони не залишають у спокої й досі. Це - добре, бо так буде легко нам відрізнити твій голос від інших голосів... Молодець!..
Ну, Оксано, прекрасно, чи, може, ні, я незнаю, але впевнено заявляю, що з такого ув'язнення тікати нікуди не збираюся, адже мені там затишно та зручно... Дякую тобі.
Роксолано, я ж про палке кохання нічого образливого не сказав, просто згадав про давнє та засвідчив той факт, що зараз, буваючи в певних місцях, лише згадую про нього, не забуваю нічого...