Сб, 23.11.2024, 09:39
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
У Вас є власний сайт?
Всего ответов: 551

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Життя...
 

КОЛИСЬ У НЕБУТТЯ НАВІКИ Я ПІДУ...

Колись у небуття навіки я піду,
Зринатиму лиш в спогадах краплинами дощу.
Безмежність всесвіту мене поглине враз,
Бо в світі цьому править всесильний завжди час.

Життя моє погасне, мов вогонь,

І серце перестане гучно битись,
Тепло не вийде з моїх вже долонь,
В очах промінню більше не відбитись.

Багряний захід сонця на схилі мого дня

Принишкне і згадає про все моє життя -
Про друзів і про рідних, про дім, в якому жила,
Про тих, кого всім серцем в житті своїм любила.

І дзвони церкви, де хрестилась,

Згадають душу мою грішну,
А дім, в якому народилась,
Коли піду, вже стане іншим.

З роками стане вулиця старою,

Кого любила - тих уже не стане.
Лиш в сад родинний за туманною стіною,
Сумуючи, душа моя загляне...

А я піду, не візьму в путь нікого,

Залишуся одна, як і колись,
Лише птахи співатимуть в дорогу,
Душа летітиме у неба синю вись.

...Я вже пішла, лиш птах все ще співає

Хвалебні гімни сонцю та землі.
Ніщо моя душа не забуває,
Вона є вічна, тіло ж - тільки тлінь!


Додав: Валькірія (12.11.2010) | Автор: © Наталія Крісман
 
Розміщено на сторінці: Життя..., Філософам

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1819 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 14
avatar
Мушу сказати пару слів про цього вірша. Він написаний дуже давно, коли я ще в поезії була у "підготовчій групі", просто писала душею, навіть не замислюючись про рими і строфи, тому в цьому плані він недосконалий. Вірш був написаний на одному подиху в той час, коли я занурилася у читання багатотомного доробку одного письменника, раптом відклала книгу, швиденько написала, як душа покидає тіло... і повернулась до читання. Як виявилось згодом, саме в цей день помер цей письменник... Ось така містична історія... confu9
avatar
2 Did • 14:49, 12.11.2010 [Лінк на твір]
Містика якась, Натоліє. та й годі. Це я про твоє пояснення.
Коли читав вірша, то чудово розумів його зміст, але ніяк не міг второпати - чому ти обрала для нього таку форму? Я і про склади, і про наголоси, і про рими... Коли прочитав твій коментар, то все стало на свої місця без зайвих запитань, тим паче, що краєм вуха уже чув від тебе про ту давню історію. Цікаво тепер бачити вірші із якими ти прийшла у поезію, правда... yes
avatar
Ні, цієї історії Ви від мене не чули, цей письменник до України відношення не має, а до Мексики... Заплутала я Вас зовсім своєю містикою :) А Ви, мабуть, подумали про того Поета, який багато років тому помер на моїх руках...
avatar
4 Did • 15:03, 12.11.2010 [Лінк на твір]
Так, про нього подумалося...
Наталко, я скільки різної інформації увібрав у себе за короткий проміжок часу, коли спілкувався з тобою, що ще довго буду блукати поміж імен, дат, місць... confu9
avatar
А уявляєте, якщо б Ви зі мною ще парочку годинок поспілкувались! :) а дехто зі мною роки довгі "витримував" :) . Не дарма мене мої близькі стихією кличуть, хоча я зараз дуже врівноважена стала, на барикади не лізу, майже ні з ким не воюю, мирно пописую собі віршики inverted
avatar
6 Did • 15:27, 12.11.2010 [Лінк на твір]
Уявляю, уявляю... Після спілкування з тобою, мені днів два нічого не писалося навіть, хоча намагання й були. Але мені було легко з тобою, хоч ніяковів трохи спочатку, проте призвичаївся, заспокоївся потроху...
Про стихію від рідних почула і полізла у скандинавську міфологію відразу, чи Валькірія то твоє давнє?..
avatar
Ні, Валькірія мене "охрестили" львівські поети, з якими ми творчі вечори проводили - за пою полум'яну войовничу вдачу. А взагалі Мексика до моїх поетичних уподобань не має жодного стосунку, це вже інша історія ( їх у мене багато). А щодо моєї поезії - вона в мене просякнута виключно українським духом! yes
avatar
І не забувайте, що я - Крісман, людина з рушницею, а тому мені на роду написано воювати! confu9
avatar
9 Did • 15:44, 12.11.2010 [Лінк на твір]
Пам'ятаю про те завжди, навіть уже запитував - відкіля "рушниця" взялася на наших теренах...
Ти не помилилася, коли сказала про Мексику? Я читав, що у вікінгів Валькірія була, не одна навіть, а, здається, їх тринадцять було?..
avatar
Рушницю з Гамерики дідусь привіз (він там народився), а звідтам і до Мексики рукою подати :)
avatar
А я - стихія, що у веснах
Десь заблукала не на жарт...
Щоб до життя душа воскресла,
Щоб повернуть до серця гарт.
А я насправді - лиш здаюся,
Що ношу сонце у душі,
У ній - з пітьмою вічно б"юсь я,
У ній - холодні йдуть дощі...
У ній бувають хуртовини
І водночас - пекельний жар.
Сама себе здолать повинна,
Не знаю - кара це чи дар?
А, може, Господа прокляття,
Що мене хоче відректись?...
Та док горить моє багаття -
Душа злітає в небовись! confu9
avatar
12 Did • 16:09, 12.11.2010 [Лінк на твір]
Невже у тім чужа вина,
Невже не власна тут провина,
Що у душі твоїй весна
В обіймах досі хуртовини?..
avatar
Ніколи нікого не виню у власних проблемах, всьому, що маю і чого не маю - "завдячую" лише собі! inverted
avatar
14 Did • 17:14, 12.11.2010 [Лінк на твір]
Тож і я роблю на тому наголос, не більше... yes


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz