Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Вт, 05.11.2024, 14:25

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 2

Гостей: 2

Користувачів: 0

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Проза [1047]

Прозові твори друкуються тільки тут

Відеовірші [134]

Аудіовірші [49]

Українцям [2698]

Вірш-пісня [545]

Вірші про Україну [1482]

Вірші про рідний край [808]

село

Вірші про мову [269]

Збірки поезії, поеми [112]

Абетка [23]

Акровірш [32]

акровірші на форумі

Байка [108]

Загадки [15]

Верлібр [144]

верлібри на форумі

Елегія [51]

елегії на форумі

Історичні вірші [290]

вірші про голодомор, вірші про історію народу

Вірш-усмішка [999]

гумор

Вірші про сім'ю [402]

сім'я у віршах, вірші про батьків

Вірші про рідню [152]

вірші про брата, вірші про сестру

Вірші про жінок [663]

вірші про маму, вірші про дружину

Вірші про чоловіків [111]

вірші про батька, чоловік

Вірші про військових, армію [211]

вірші про захисників Вітчизни, про армію та військо

Вірші про Перемогу, війну [415]

Перемога, війна

Вірші про кохання [3384]

Вірші про друзів [715]

Вірш-казка [132]

Казка (проза) [29]

Проза для та про дітей [19]

Вірші для дітей [334]

Вірші про дитинство [323]

Вірші про навчання [59]

випускний вечір вірші

Вірші про професію [83]

Вірші про eмiгрантів [147]

Вірші в перекладі [708]

Вірші про свята [203]

Вірші про спорт [18]

спортивні вірші

Вірші про природу [1224]

вірші про квіти, вірші про ліс, вірші про дощ

Вірш-тост, вірш-привітання [121]

Для мене поезія - це [191]

Поети [275]

Поетична майстерня [51]

Оповідання, про поетів, творчість [24]

Релігія [314]

Щастя - ... [600]

Жінка - ... [263]

Життя... [4484]

Філософам [1308]

Громадянину [907]

Метафізика [157]

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Твори за тематикою	Українцям

Одвічне питання

Ти так стомився, мій народе,

Надій вітрила напинати,

Що нині в темряві негоди

Покірно ждеш своєї страти.

Сидиш у тиші невимовній,

Боржник одвічний і трудяга.

Твердий і гордий, мабуть, зовні,

Флагшток осквернений без стяга.

Неначе немічний каліка,

У світ протягуєш вже руки.

Ховаєш очі під повіки

І терпиш сорому всі муки.

Чому б тобі ізнов не встати

У повний зріст на дужі ноги, -

До смерті бути брат за брата,

А не байдужіти щомога?

Невже надієшся на диво

Непевних проблисків на сході?..

Коли ж ми будемо щасливі

З тобою разом, мій народе?

Розміщено на сторінці: Українцям

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1554 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 24
Порядок виводу коментарів: 1Спам 1 dolia • 08:33, 03.11.2010 [Лінк на твір] Шановний Вікторе. Незнаю скільки Вам років,але вірш Ви написали дуже змістовний і з біллю в душі. Молодець. Мій бал 5 0Спам 10 Did • 23:28, 03.11.2010 [Лінк на твір] Шановна Любове. Знаючи скільки вам років, сприймаю усе сказане вами належним чином із радістю у душі... Без образ лише, шановна Любове, бо, правда, дуже радий, що хоч десь за межами рідного краю когось зуміло зігріти моє слово, уже, зважаючи на те, хочеться писати більше та краще... Іще раз, дякую. 1Спам 2 Валькірія • 08:58, 03.11.2010 [Лінк на твір] «Україно, повстань!» – на вустах у народу, Що віками страждав, стоячи на колінах. Він неначе й отримав жадану свободу, Та тягар непосильний ще й досі на спинах. “Україно, повстань!” – кожне серце волає, Що втомилось терпіти тиранів облуду. В кому дух український – той зміни бажає І без страху промовить: “Так жити не буду!”. Україно, повстань! Скільки можна терпіти Над собою наругу своїх і чужинців? Досить нам вже у злиднях без просвітку скніти, Прагнем кращої долі, бо ж ми – українці! Україно, повстань! Душу час воскрешати – Волелюбну й незламну вкраїнського роду. Нам свавіллю тиранів пора відсіч дати, Щоб нарешті вдихнути жадану свободу. Бо як ні – будем вічно держава-руїна, Що загрузла у розбраті, злиднях й омані... Повставай вже нарешті, моя Україно! Позбувайся своїх ненависних тиранів! 0Спам 3 dolia • 15:05, 03.11.2010 [Лінк на твір] Коли читаєш і тремтить голос то слова зайві Молодець.5 б. 0Спам 5 Валькірія • 16:21, 03.11.2010 [Лінк на твір] Дякую Вам! Цей вірш у 2004 році десятки разів звучав на велелюдних вічах Західної України... теплі спогади, та, на жаль, нині щемом відлунюють у душі... 0Спам 13 Did • 23:53, 03.11.2010 [Лінк на твір] Може, тобі від того трохи стане легше, Наталко, але не у тебе одної відлунюють у пам'яті щемом і болем недавні сподівання та спогади... Одні розчарування лишилися назавжди... 0Спам 12 Did • 23:44, 03.11.2010 [Лінк на твір] А гарні вірші і повинні охоплювати повністю чужу душу, повинні входити у неї дуже глибоко - назавжди!.. 0Спам 11 Did • 23:41, 03.11.2010 [Лінк на твір] Згадалося усе те, про що буду розповідати онукам, бо діти - живі свідки батькових розчарувань, не завжди погоджуються із моїми поглядами на події, які розтривожили і обнадіяли наші серця. Дякую. 1Спам 4 Shtanko • 15:37, 03.11.2010 [Лінк на твір] О, Україно! Ще не вмерла? А чи жила ти, щоб вмирати?... А як нам душі розбудити, як запалити нам серця до звершень, дій і до польоту? Будімо! Мо нарід почує, колись... 0Спам 6 Валькірія • 16:39, 03.11.2010 [Лінк на твір] Чом оповилась сумом, Україно? Чого земля від схлипувань тремтить? Здається, щось турбує батьківщину, Й нестерпний біль у грудях їй щемить. А сумно їй, бо мов голодні діти, Гриземось ми за кусень пирога, І всі собі щось прагнемо вхопити – Нам тільки власна шкіра дорога. Тремтить вона, бо чує час негожий У розбраті, що сіємо щомить. Ось народився табір знов ворожий, І знову голова чиясь летить. Погляньте, люди, що із нами стало - Манкурти, фарисеї... Хто ж ми є? Невже було нам горя надто мало, Що думаємо – кожний за своє?! 0Спам 15 Did • 23:59, 03.11.2010 [Лінк на твір] Дякую тобі, Ігоре, бачу, що розумієш мене, що ми однодумці... 0Спам 20 Did • 07:07, 04.11.2010 [Лінк на твір] Було б добре, якби когось розбудили ми, коли прокинемося самі... 0Спам 7 Shtanko • 16:47, 03.11.2010 [Лінк на твір] Кожен, кожен за своє... За свою сорочку... "Чуже горе не моє" - Ось девіз. "І точка"... Що там дивний той піїт, Віршами взиває... Що там цілий Божий світ - Гріх навкруг блукає... 0Спам 8 Валькірія • 18:49, 03.11.2010 [Лінк на твір] Справді, кожен за своє, Лиш за власну шкіру. Хто ж тенета зла снує, В нас вбиває віру? Чи Лукавий із пітьми, Чи сама людина? Знаю лиш - покірно ми Йдемо в домовину... В невідомість робить крок Людство наше хворе. Лиш Поет, немов пророк, Зазира крізь морок... 0Спам 18 Did • 07:04, 04.11.2010 [Лінк на твір] Гарні слова, Наталко, але якось незручно стає перед іншими, після їх озвучення... 0Спам 19 Did • 07:05, 04.11.2010 [Лінк на твір] То наша одвічна проблема - моя хата скраю... 1Спам 9 jakov-buga • 19:55, 03.11.2010 [Лінк на твір] З огляду на двадцятирічне спустошення душ і тихе чхання під ковдрою, боюсь ,що те щастя для нас ,як народу,довго доведеться чекати,на жаль... 0Спам 16 Did • 06:55, 04.11.2010 [Лінк на твір] Що ми і робимо, лежачи тихо під ковдрами, час від часу виходячи на вулиці та майдани, але, завжди розчаровані, хутко повертаємося на звичні місця... Дякую, Якове. 2Спам 14 Viktorivna • 23:53, 03.11.2010 [Лінк на твір] Народ!!! А що треба робити, щоб повстати?!!! Що потрібно робити, щоб любити свою Батьківщину?!!! Що потрібно робити, щоб не збайдужіти один до одного?!!! Так, зараз важко!!! Багато залежить від наших нездар - політиків! Але ж, можемо і ми у своєму житті щось зробити. Думаю, раніше народу жилось набагато гірше, але то була - НАЦІЯ!!! А зараз, ми багато чого чекаємо з боку нашої Держави, влади, ще від когось, а є така приказка"На Бога надейся, а сам не оплошай". Я думаю, що все одно, колись буде краще!!! Вікторе, болючу Ви підняли тему. Бачу, всі аж віршами заговорили у коментарях. Браво Вам!!! 0Спам 17 Did • 07:01, 04.11.2010 [Лінк на твір] Так, Оксано, дуже багато чого, якщо не все, у нашому житті залежить від наших політиків, а хто вони і навіщо йдуть ті люди у владу, сьогодні нікому пояснювати непотрібно, бо нині всі все прекрасно розуміють, дивлячись за їхніми діями. Вся надія на нас самих, так було раніше, так буде завжди. Дякую тобі. 1Спам 21 Medbrat • 14:33, 04.11.2010 [Лінк на твір] Найкраще націю єднає її винищення, дай Бог щоб ми знайшли інший шлях того єднання! Але допоки є люди котрі пишуть оттакі вірші -Надія іде поруч, а це головне мабуть. Дякую, і справді дуже сильний вірш!!! 0Спам 23 Did • 22:19, 09.11.2010 [Лінк на твір] Добре людині, яка почута і зрозуміла. Щось подібне відчуваю зараз, після твоїх слів, і я. Дякую. 1Спам 22 natalya-gurkina • 12:59, 06.11.2010 [Лінк на твір] 5! 0Спам 24 Did • 22:19, 09.11.2010 [Лінк на твір] Дякую тобі, Наталко.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі