Ми зустрілися в ніч улітку, коли місяць стояв у повені, ти зросла у тендітну квітку, а я бігав в тім полі променем.
Ухопили руками сонечко, чи то лівими, чи то правими, цілувалися нишком пОночах, обгорнувшись зеленими травами.
А як небо вбиралося сірими пелюстками від хмар у пристані, ми ковтали не кисень,- лірику і учились любити відстанню...
Ми прощалися ранком осені, коли бавився вітер свистом, обірвалось кохання скошене... Ти лежала в обіймах листя.
|