Вибачаю тобі, Якове, за невміння збагнути черговість дій - спочатку вклонився, а вже потім пригорнувся, чи може так не буває? І відкіля ти взяв, що це все робилося в одну мить? Зуміти - виявити здатність, уміння, виявитися спроможним зробити що - небудь, змоги. Це не я так тлумачу значення цього слова, а тлумачний словник пояснює нам усім, не полінуйся і знайди час заглянути туди. Дякую тобі за коментар.
І я про це знаю, чого ж тут ображатися, і з Оксаною вчора про це говорив після ефіру, адже пісня цими святковими днями звучить тричі на тиждень на нашому районному радіо. Оксана виконую її веселіше, бадьоріше, але тут важливе інше - пісня подобається багатьом, її береться виконувати чимало виконавців із, це вже факт, чотирьох областей України. Дякую тобі, Наталко, за відвертість.
Правда, у нас дівчата гарні і їх дуже багато. Коли був молодим, то чомусь здавалося, що красуні проживають далеко від моєї домівки, а зараз бачу, що помилявся тоді. А привіт передати неважко, зумію... Дякую тобі, Михайле, за добрі слова про цю пісню, не чув іще твоєї думки про "Молитву за Вишгород".
Вона зараз мешкає у Києві, останній раз зустрічалися п'ять років тому, тоді вона дала мені свій телефонний номер, який я, як завжди, написав на пачці сигарет... Думав зустрітися цими днями, але зустріч однокласників перенесли на пізніше, тож доведеться почекати ще трохи, але зустрінемося із нею обов'язково. Дякую, Тамаро.
Приєднуюся до твого прохання, Якове, може Всевишній почує нарешті наш стогін - не плач... Трошки б причепурити передостанній рядочок ще, розтлумачити думку якось по іншому, чи ні?
Думав прохолода принесе радість, а воно зовсім навпаки у душі. Багато планувалося на минулій неділі, але нічого не збулося, ще й зустріч однокласників перенесли чомусь учора, ось і сумую наодинці... Дякую тобі, Олексію.
Отак і мене колись рідна бабця не дочекалася, розповідала потім рідня. Приїхав онук до рідного села після її смерті та поховання, як твоя героїня, Тамаро... Згадалося зараз через твоє оповідання давнє, трохи призабуте своє. Написано переконливо правдиво, читається із задоволенням і легко.
З глибин народного життя ти, Михайле, береш усі свої оповідання, бо непідробна глибока народність супроводжує кожне із них. Вони всі зігріті теплим гумором, усмішкою, дотепом. Гарно, Михайле, дуже гарно пишеш!
Оксана виконує свою пісню бадьоріше, веселіше, це правда, але тут, Людмило, важливіше інше - її почули і хочуть виконувати інші! Не обманюю, правду говорю і вам, і Оксана про це знає. Мені ж просто приємно, що мої простенькі слова почуті людьми... Дякую.