Запалю на ялині вогні І за стіл новорічний присяду. Усміхнешся ти радо мені, Усміхнуся у відповідь радо. Заіскриться в фужерах вино, Підведемося, в тиші завмерши. Стало добре обом нам давно, Із тих пір, як зустрілися вперше. Буде кругом іти голова Від думок про майбутнє й минуле. Та знайдуться для тебе слова, Які ти ще від мене не чула. Негаразди забудемо вмить, Невеличкі, такі недолугі. Час не стер із душі ненасить Тебе бачити й чути, подруго.
Залишилося в серці тепло Нерозтраченої вкрай любові. Хай позаздрять, що нам повезло, Що є тема кохання в розмові.
**************
Несказана пісня солов’їна
І сумлінно зорана рілля.
Це моя прекрасна Україна,
Рідна тілу і душі земля.
Не охоплю поглядом весь простір,
Величі твоєї не збагну.
Сумували предки наші вдосталь,
Щоб ми знали радості ціну.
Скільки мук і бід під кожним дахом
Пам’ятають в місті і селі.
Дивимося з острахом на Захід
І на Схід за болі свої злі.
В переліску, в лузі десь і в полі,
Вся земля засіяна кістьми.
Це мільйонів нещасливих долі,
Нашими оплакані слізьми.
У минуле пам’яті стежину
Не устелять трави забуття .
Розповім і донечці, і сину
Відкіля у батька гіркота.
Чом червоні кетяги калини,
Ніби згустки крові, на гіллі.
Про ціну скажу на Україні
Зораної пращуром ріллі. ************ Хочу бути почутим,
Стати всім зрозумілим.
Говорити розкуто
І писати уміло.
Не скоритися долі,
Не зректися нічого.
Мужньо витерпіть болі
І не виректи стогін.
Хочу бути веселим,
Хочу бути щасливим,
Щоб лилась на оселю
Лише радості злива.
Працювати, як бджілка,
Без утоми до згину.
Не шукати де мілко,
А долати глибини.
Хочу бути хлопчиськом
Невимовної вроди.
Заблукати вітриськом
Вдалині небозводу.
Соловейком співати
У саду розбуялім.
І ніколи не знати
Ні журби, ні печалі. ************** Не залишилося і сліду
Від хуртовини за вікном.
Лягає сонце блиском міді
На білосніжне полотно.
Гудуть вітри понад шляхами,
Неначе тісно їм вгорі.
І, мов підпалені снігами,
Радіють стужі снігурі.
| 
у Вас 
1
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.