Це мене однокласники нещодавно кликали в гості, а я, дуиаючи, що про мене вони зовсім забули, колись улітку вірша такого їм адресував, але прочитати його їм якось тоді забулося, лише зараз пригадав і розмістив, адже, знаю, що вони мої роботи на цьому сайті читають, отож нехай знають, про мої давні наміри - таким чином зібрати їх у Вишгороді. Дякую тобі, Наталю Надалі, справді, потрібно бути обережнішим...
Ясна річ, що то серце, що все образно... Коли синь ще голубила нас, Небеса сургучем спалахнули, - Наче серце, яке всі забули, Піднялося у небо нараз... Так, Олю, погодься зі мною, звучатиме зрозуміліше. Іще: Тільки зими, в тонкім непороччі, Запізнились на власний парад... Чомусь я бачу ці рядочки такими. Дуже гарний вірш. Багатьом із нас варто вчитися вмінню цієї дівчинки писати образно, цікаво й легко... Успіхів тобі, Олю, на творчій ниві! З поваго Did.