Чудово, Михайле! Такий гарний перевал змалював, але не він, виявляється, тебе на згадки про любу наснажив. Буду з нетерпінням очікувати на твої віршовані пояснення...
Олексію, а про який край іде мова?.. Чернівці співають, Суми також, Миколаїв уже налаштовує лади, у Вишгороді цю пісню сприйняли на ура... Про Україну, про нас іде мова! Це ми ,люди, українці, молодці уже тому, що славимо свою землю, свій рідний край. Дякую тобі.
Так, у червоній сукні саме вона. Аня дякує тобі за дозвіл і допомогу, передає тобі свої вітання. Вона сьогодні знімалася із хором ветеранів із цими піснями, коли їхні ролики будуть готові, я тобі обов'язково надішлю диск. Я щиро дякую тобі, Оксано, за гарну пісню, яка одразу полюбилася моїм землякам. Соромлюся розмістити відео, де нам дякують за цю пісню...
Дякую тобі, Оксано. Приємно було почути такі слова саме від тебе, правда. Тут твоя думка для мене дуже важлива, адже ти ще й з професійної точки зору оцінюєш музику і виконання. Тепер буду радий почути твої слова про "Рідний край". Завдяки тобі пісня потроху почала мандрувати світом.
Та у мене самого мурахи по спині повзли, коли цю пісню сухав у виконанні тих же ветеранів. Їх якраз сьогодні знімає місцеве телебачення, щоб зробити якісний відеоролик до цієї пісні біля вишгородських святинь, запрошували й мене, але, на жаль, не склалося. Коли все буде змонтовано, то, може, розміщу той матеріал на сайті, щоб познайомити вас ближче з моїм містом і його мешканцями... Дякую тобі, Катю, за добрі слова.
Неприхований біль у їхніх очах від згадок про пережите, від усвідомлення своєї непотрібності сьогодні, тому що про них згадуємо лише від свята до свята, багато можна говорити різного про їхні сльози, але хіба наші розмови зітруть ті сльози?.. Я сам робив добірку роликів до тексту, свідомо хотів ще раз показати зовні непримітних людей, зайвий раз нагадати усім нам про них у будні... Дякую тобі, Наталко, за коментар.
Дякую вам, пане Василю, за добрі і щирі слова. Обовязково передам їх Анатолію і Анні, адже, справді, без їх участі не було б цієї пісні, яку виконують у нашому місті різні колективи, яка вже стала неофіційним гімном Вишгорода, бо її знають усі і співають завжди, а ось про офіційний гімн давно забули...
Головне, не тримати руки поза спиною, чи в кишенях, наприклад, і люди повірять тобі, підуть навстріч тобі і за тобою, не боячись тебе та вірячи тобі. Гарні думки, пане Василю.
Читаю і вірю написаному, а це вже багато значить, Михайле. Добре тобі вдаються оповідання, чи життєві історії, гарно умієш подати і передати задумане словом, маєш неабиякий хист зацікавити свого читача. Наснаги та успіхів тобі!
Дякую тобі, Олексію, за добрі слова у коментарі і за підказки поза його межами. Я також радий особистому знайомству із багатьма Анумівцями, дуже радий знайомству з тобою. Чекаю на тебе на вишгородських кручах! Дякую.
Це та пісня, яку обіцяв розмістити на сайті ще в минулому році, але все не складалося. Сьогодні ж не став чекати на те, як її змонтують знавці ціє справи, а просто підібрав картинки із святкування Дня перемоги. Я радий, Тамаро, що тобі пісня сподобалася, її дуже любить моя мама... І я радий, що у мене побільшало друзів, що знаходимо хвилину - другу для спілкування. Дякую тобі.
Ми вже почали звикати до щоденних поправок та змін у наших земних законах, а це, дійсно, складається таке враження, що потроху добралися й до Законів Космосу. Результати свого втручання сьогодні сповна відчуваємо на собі. Дякую вам, Олександре.
Шкода, але ми безсилі тут щось змінити, і хоч якісь спроби в цьому напрямку ведуться, мені здається, що то все марна справа, на жаль, ясна річ... Дякую тобі.