Так мова не про жінку, а про її крок. Падіння листка легке, невагоме, я згодний, хода легка і крок невагомий - також згодний, а ось порівняти, падіння листка з кроком - ніяк не можу! Фантазії, мабуть, не вистачає.
Олексію, він, справді, не твій і не мій вибір, але, на превеликий жаль, більшість не всіх українців, а тільки тих, хто прийняв участь у виборах, віддала саме за нього свої голоси. Що тепер робити? Тільки через цього президента не пишатися своєю країною? А дзуськи, не діждетеся! Президентів ще буде багато, а народ український один, і я дуже гордий, що я - українець! Соромитися потрібно минувшини, бо там також є за що, але ж там є чим і пишатися. Не все гаразд і зараз, не заперечую. Але чому наш український менталітет бачить тільки чорне, а на біле не звертає увагу? Білого мало, але ж воно також присутнє в житті. Коли будемо говорити тільки про чорне - почорніємо самі і ніколи не відмиємося. Тому й кажу, що, попри всі помилки, потрібно навчитися спочатку поважати себе, а вже потім примусити поважати нас інших! А з таким песимістичним настроєм, навіть у поезії, ми далеко не зайдемо.
Так і я про те МИ і повів мову. Було б там ваше Я, моя реакція була б іншою. Невже ви особисто ніяких здобутків предків не несете? Не обманюйте себе і мене. А мова йде саме про нас, не обов'язково географічно це уточнювати, бо написав рядки не поляк і не італієць. Важко жити на світі, Василю, несправедливого багато в житті, але ж ми живемо, родимо дітей, сіємо хліб, будуємо садиби, ми - ЖИВЕМО не скорені ні світом, ні життям!
Дуже сподобалася твоя зоряна азбука морзе, правда. Я ось тільки розхритані вітром дерева, гілки уявляю легко, а листя розхристане чомусь ніяк не вимальовується в уяві. Гарний вірш, але "розхристане" я замінив би.
Пити тільки у міру потрібно, а то точно "кіш п'яно затихне". Хоч трохи оптимізму взяв від вірша, а то одні безнадійні сутінки навколо. А співати любите, Якове? Адже це не вперше у вас пісенна побудова вірша...
Міша, зрозумій тільки мене правильно, чого ми навчаємо молодших? Що ми дурні, нічого не варті, що за наші гріхи ми ніколи не розрахуємося і т.д. і т.п... Ну, яка тут гірка правда? Самі себе перед світом принижуємо, а потім дуже ображаємося, коли такі приниження чуємо від інших. Та ми самі спонукаємо їх до цього! І так продовжується уже довгий час. А де почуття гордості, патріотизму? Який народ собі подібне дозволяє? Моя позиція тут чітка і ясна - у таких рядках не любов до України, а її ганьба! Дуже прикро, але оце і є та сама болісна правда про яку ти говориш...
Андрію, не раз доводилося бачити подіння листків, як і легкі жіночі кроки, але порівнювати кроки із листопадом я не став би, не переконливо. І останній рядок, я розумію, що мова йде про душу, якось невдало приєднаний до попередніх, вчитайся уважно.
Михайле, тут можна спробувати порівняти "Рядки на замовлення" з нашим відношенням до чужих віршів, коли ти, знаючи точно, що автор чекає від тебе почути думку про його доробок, намагаєшся не оминути увагою його твір, відчуваєш щось подібне до обов'язку, коли коментуєш, залишаєш своє враження від прочитаного, робиш людині приємне... Шкода, що часто це відбувається без взаємності.
Бачу, Софіє, ти прекрасно розумієш про що саме мова, бо уже одне твоє перше слово "важко" говорить про те, що тобі доводилося доволі часто "обігрувати рими". Одна справа, коли сам хочеш заробити, навіть шукаєш таку можливість, і зовсім інша коли тобі нав'язують такий заробіток... Дякую.
Тамаро, а хіба я про погано чи хорошо? Для багатьох людей це єдине джерело заробітку. Я більше про себе, про отой, часом примусово взятий на себе, обов'язок - треба!.. Кому треба? Мені, напевне, як і багатьом іншим, зайвий клопіт зовсім не потрібний, а тут, буває, через певні обставини комусь і відмовити незручно, він, той клопіт, появляється в мене через оті "Рядки на замовлення". А ось коли натхнення само приходить, то вже інша справа. У мене тоді немає страху не втигнути, зробити щось не так - недовподоби, а таке також буває нерідко. Може таке відчуття буває тому, що не звик підводити людей, що, якщо взявся за справу, то віддаю їй свою душу повністю. А коли мені десь доводиться читати, або чути чужі вітання вітання, то буває соромно за їх авторів, за їх римування. Ось, мабуть, і все, не знаю, чи зрозумієш, але намагався щиро пояснити свої думки. Дякую тобі за змістовний коментар.
Ой, Олексію, якби ти лише знав, як я не люблю отих неочікуваних прохань - напиши! дуже потрібно! не відмовляй!.. Люблю, коли сам, знаючи про ту чи іншу подію, роблю людині приємно. Дякую тобі за розуміння.
І я згодний із Людмилою! Спробую пояснити чому. Здобутки предків я не загубив, надіюся, що не загублю до згину. Пам'ять про них, про наше минуле, а також віра в майбутнє, - живить мою кров. Про мої гени не потрібно соромитися мені нагадувати, бо я сам прекрасно знаю, що за віки там намішалося багато і різного. Але, пане Василю, порадьте тільки, що тепер мені з таким багажем робити? Тікати з рідної України, чи є ще якісь варіанти?.. За дітей власних мені геть зовсім не соромно, я навпаки - тільки пишаюся ними, гордий, що батьківська наука не пропала дарма. І ланцюг не скорив, бо не всі його ланки віднедавна на місці. Може такий вірш краще писати від першої особи? Не ображайтеся лише, але мені справді неприємно коли мене позбавляють мого власного Я. За себе, за свої дії я звик відповідати сам. Щиро раджу це робити і другим. З повагою до вас Did.
Не сприймай близько до серця, не варто, хоч, розумію, що неприємно. Мені відразу не сподобалася його категоричність, невміння слухати і розуміти інших, таких людей важко переконати у чомусь, але і мовчати нам не слід.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('