І мені здається, що Людмила каже правду - автору свою душу важко замаскувати, читач її біль, радість, чи занепокоєнність відчуває відразу, ось так, Олексію.
Мабуть, у більшості з нас усе саме так, - доля, але давай не забувати ще про свідомий вибір деяких людей - залишатися весь час біля власних домівок. Дякую.
Для мене це загадка, читає він чуже, чи ігнорує, бо коментарі шановного пана Василя, його думку про чужі твори, як, до речі, і багатьох інших наших авторів, почути просто неможливо... Дякую тобі, Людмило.
Боронь, Боже, мене колись із такою зійтися у двобої, адже тоді моя поразка запрограмована раніше, а так іще живуть надії на щасливий кінець давньої казки... Дякую.
...Мені вже встигнути не вдасться На потяг втечі за життям. Я виділив ці рядки після після того, як прочитав попередні коментарі. Кожна людина може взяти з вірша якусь цитату для насолоди, я вибрав те, що мені ближче...
Але це правда, Софіє? Невже в тобі немає отіє сили непокори, яка розгинає тебе, примушує наперекір всьому жити на світі? Переконаний, що є. Я "Машину" ще з юності люблю, але про цю схожість навіть і не подумав...
Дякую вам, Алло, за розуміння. Потрібно завжди, в першу чергу, розраховувати на власні сили і волю, а вони у кожній людині присутні, і все буде добре попри всі життєві негаразди.