(Частина -5-)
ВОНА:
Так, щастя існує
не в просторі
і не в часі!
Справжнє щастя тихе
і непомітне. Воно дорожче
за пристрасть, яка
скоро згасає, бо неможливо
підтримувати вічно вогонь.
Це я можу
сказати дивлячись з
висоти тих багато
прожитих років, коли
вже давно сама
стала бабусею. Щастя – це
коли одним гарячим днем
у душному вагоні, ковтнувши
два ковтки мінералки,
зустрінешся поглядом з тим, хто
стане невід' ємною
часткою
твого життя. Щастя - це
коли, пройшовши усі
перепони, усі життєві
негаразди (бо хто
з нас їх не має) і
наперекір усьому проживеш
з ним, неначе
за кам ' яною стіною довгі
роки. І зовсім
не важливо, що
Він усього на
чотири роки молодший за
батька, якого я
не знала. Для
мене у житті
Він став і
батьком, і другом, і
чоловіком, і коханцем… Ой,
як же я
довго йшла до
того щастя! І як
мені шкода, що
цілий рік ми згаяли
із-за загубленого журналу,
на якому був
записаний його номер
телефону. А потім ще
цілих півроку нашому щастю
загрожували обставини і
чужий осуд…
Ганнуся
довго не хотіла
признавати ЙОГО. Донечка
була дуже прив' язана
до
ТОГО ДРУГОГО. Матір навмисно
ігнорувала ЙОГО і
гризла мене щодень:
«Такого доброго хлопця
проміняла!.. Та ВІН
тобі у батьки
годиться! У нього внук
такий, як Ганнуся!
Геть розуму не
маєш!» Не складалися і
відносини з ЙОГО
дочкою. Після того, як
я почула розмову
дочки з її
подругою, я вже
була готова відмовитися
від свого щастя.
Це
був ЙОГО День народження. ВІН за столом
об' явив про наше
рішення розписатися. Дочка промовчала,
але я відчула
на собі її
погляд колючий і
осудливий. А потім та
її розмова по
телефону з подругою… Я
довго не могла
забути ті її
слова: «Уявляєш, як вона
його обкрутила? Хоче
прибрати до рук усе: і
квартиру, і дачу! А
батько геть осліп!
На старості років
у любов захотів
погратися!... Про що
ти мені говориш?
Не старий! І
ти туди ж! Та він
вже вісім років,
як дід!» - кричала
у трубку, зовсім
не переймаючись тим,
що могли її
почути. Я тоді
не пам ' ятала, як
втекла, як сіла
на потяг і
приїхала додому…Але ВІН
своєю мудрістю, своєю
терплячістю зумів усе
залагодити, стерти усі перепони.
З часом я і
ЙОГО дочка стали
найближчими подругами, а моя
Ганнуся Його полюбила
так, що найпотаємнішими своїми
секретами завжди ділилася
тільки з ним. Мама
моя хвалилася потім сусідкам,
що зять її
найрозумніший і найкращій
у світі…
От і
вся історія мого
життя і незвичайного
кохання, яке я
отримала через два
ковтки мінералки, журнальчик,
куплений перед відходом
потягу, і пакетик
насіння, що на
щастя подарувала мені
незнайома бабуся!