Запитання

Насправді, Україна - це одне велике село. На Київщині, правда, багато різних міст і містечок та на Донеччині. У містах повно прибулого з усіх усюд люду. Люди в селах живуть так, як жили їхні пращури:і працюють важко, і місто годують, і країну люблять (бо по-інакшому не вміють), і розмовляють українською (правда, кожна область по-своєму), і пісень співають наших. Але села вимирають, а прибульців все більше. Вимирають самі носії генетичного коду української ментальності. Якось так приблизно.
P.S. А відносно третьої строфи вашого вірша скажу, що це - парадокс, але саме у нас ( а також і в Росіїї, осмілюсь зазначити) таке ставлення до загалу було споконвіку.