Увечері пройшов невеликий дощ, обіцяють дощі й сьогодні, то може трава залишиться, а то, Олексію, повигорало все, товкти, крім пилюки, буде нічого, а хочеться, це правда. Дякую.
Просто цікаво мені, Алло, а в своїй сім"ї ви розповідаєте ці оповідання, адже дуже гарно у вас виходить переповідати побачене і надумане, часом, губишся, читаючи їх, між вигадкою і реальністю? Проста, легка і дуже образна ваша мова. Я щиро заздрю тим, кого ви тішите нею повсякдень, бо біля вас дуже весело...
Цікавий вірш, добрий і щирий. Не зрозумів тільки я, Катю, одного - навіщо сонечку омлет, невже, справді, у лікуванні допомогає? Може щось інше потрібно приготувати?..
Це доволі давня історія, як і сам вірш, зовсім не про мене. Героя, на жаль, уже немає серед нас, а героїню зустрічаю часто донині. Коли вона його залишила, то я запитував, чи не шкода йому дітей, адже вони йому рідні, на нього дуже схожі, у них може бути новий батько... Його відповідь була такою, що якщо вона не хоче мене бачити, то нехай постійно дивиться на них і про мене згадує, а я перетерплю. Згадують усі вони зараз дурня і його нестримну, більшу ніж до сім'ї, любов до оковитиої. Не хвилюйтеся, у мене все гаразд!
Ось і я так думаю, та й намандрувася змолоду чимало, дочка взагалі без мене росла. Хотілося б, правда, ще світу побачити, але, гадаю, крапку на мандрах уже поставлено остаточно.