Симпатичною і напрочуд привабливою виглядає твоя, Роксолано, зима, а тут по калюжах приходиться бродити. Барвистою вдалася пейзажна замальовка, проте не розумію чому ти не дотрималася обраної форми вірша, адже останні стопи різняться від попередніх.
Задум гарний, а ось його втілення... Буває, що виводить на Парнас( певно, праця, чи про кого - що мова?) Лишаючи непотріб весь позаду( непотріб - це хто - що? позаду - чого - чого?). Незрозумілі, погодьтеся, рядки...
Наталю, нема свіжих образів, адже в попередньому вірші вони такі самі, хоч його суть була інша. Знову "незримі містки", "зірки" і т.д... Не тупцюй на місці!
Все вірно ти, Роксолано, підмітила щодо наголосу, не хотілося просто писати "навздогІн", "навзАєм", виглядає зрозуміліше, привабливіше, але, якщо будеш наполягати - легко зроблю зміну. Дякую тобі за увагу.