Залишила розкритими двері, Розкидала білизну, як вітер. Почорнілі, мов день, на папері Не слова, а сліди якісь літер. Залишила минуле в оселі, Підписала майбутньому вирок. Одиноко, неначе в пустелі, Серед міста мені у квартирі. Залишила зрадливо допіру Ти без докорів і голосіння. Наших діток тобі я довірю, Щоб не знала від мене спасіння…
Вікторе, що за буря у вашій душі?.... Не треба підписувати ВИРОК МАЙБУТНЬОМУ !!!! Час перед МАЙБУТНІМ і між сьогоднішнім усе встигне розкласти на місця!!!
Це доволі давня історія, як і сам вірш, зовсім не про мене. Героя, на жаль, уже немає серед нас, а героїню зустрічаю часто донині. Коли вона його залишила, то я запитував, чи не шкода йому дітей, адже вони йому рідні, на нього дуже схожі, у них може бути новий батько... Його відповідь була такою, що якщо вона не хоче мене бачити, то нехай постійно дивиться на них і про мене згадує, а я перетерплю. Згадують усі вони зараз дурня і його нестримну, більшу ніж до сім'ї, любов до оковитиої. Не хвилюйтеся, у мене все гаразд!
Дякую, Зоряно. Довгенько тебе не було на сайті. Все добре?..
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
2
