Іванно, слідкуй за наголосами та кількістю складів у рядках, старайся уникати римування дієслів, більше думай про любов до слова, і Бог точно почує твій голос та подарує тобі в житті місце для чарівної казки.
Раз уже написав "Перед негодою", то захотілося домалювати побачене і відчуте після неї. Гарно чи ні, не мені судити, але щиро радий, що вам вірш сподобався. Дякую.
Повеселив ти, Андрію, старого своїм коментарем, правда. Не пройшов я ще всіх доріг закоханості до кінця, коли пишеться і думається час від часу про жінок, і молодшим від мене не пройти їх ніколи, бо одного життя людині маловато для цього, повір мені! Дякую.
Мені здається, що за власні кошти, без матеріальної підтримки товстосумів, звичайній дівчині дуже важко не те, що перемогти на конкурсі краси, а навіть туди просто потрапити. Це єдине, що викликає у мене недовіру в оповіданні. А все тому, дівчата, що інколи: - На якусь мить серце її стислось від спогаду про батьків, але одразу ж відігнала цей неприємний спогад... Адже нерідко так і робимо, соромливо нам, дорослим, слухати поради своїх батьків, а потім тільки шкодуємо, проте, часом, уже пізно... Зворушливо і повчально написали, Алло.
Дочекався розлуки, здавалося, що забудеться минуле, перетерпиться, переболить, власне кажучи, воно так і сталося, але спокій мені радості не приніс зовсім, навіть навпаки - на душі стало гірко та прикро. Дякую.
Воно вже добряче засмагло, як, певно, і більшість із нас. Чекаю на нього, а прийде воно, таке спекотне, то радості небагато від того, що мізки просто плавляться. Дякую тобі, Оксано.