Дякую тобі, Олю, за добрі слова. Душею я ще такий молодий, але тіло все частіше нагадує про справжній вік. Проте, не відчуваю себе пригніченим через це ніскільки!
Людмило, нам літати ніхто ніколи не заборонить, просто нам самим із часом важче відриватися від землі. А літати, справді, ще хочеться... Дякую за коментар.
Коли мені починають поступатися місцем у громадському транспорті, чомусь сьогодні мало радості від такої поваги до власної персони, зовсім інші почуття рояться, чесне слово. Дякую.
Приїду обов'язково, щоб подивитися, чи справді "Надвечір'я в Умані багрові..."? Не знаю лише, Тамаро, скільки тих уманських вечорів у мене буде, але один - точно!!!
В суботу брат телефонував мені: "Що ти там такого написав, що сусіди розпитують про твоє самопочуття?.." Я чудово знаю, що останнім часом у моїх віршах ніяких нарікань на здоров'я, або незадовільний стан не було, тож дуже здивувася і швидко зібрався, та придбав нашу міську газету, а в ній давній вірш "Які навкруг медсестри гарні..." Прочитав його, і зрозумів їхнє щире занепокоєння, переконався зайвий раз, як люди, буває, вірять моїм вигадкам, хвилюються за мене. Так і на сайті, Тамаро, небайдужих людей вдосталь - і пишуть, і телефонують мені, коли зникаю кудись із сайту на кілька днів. Приємно, правда. Дякую.
Отримав задоволення від вашого, Олександре, вірша, не лукавлю, хоч тема невесела, але написано дуже майстерно, зрозуміло, вірш сприймається і читається дуже легко.
Не виходить відправити щось відповідь тобі, Софіє, може Умань уже не приймає? Двічі спробував, то текст завмирає, то зникає потім зовсім. Потрошку збираюся, бо щось невесело останнім часом стало в моєму житті, може знайомі обличчя і нові враження принесуть хоч маленьку радість у нього. Дякую. Про засоби здогадуюся, але тут багато чого залежить від температури повітря, бо в спеку нічого робити не хочеться...
Відповідь писати потрібно при бажанні, Олексію, бо сам не люблю, коли мене до чогось примушуюють, чи обов'язують. Ось прочитав учора твій вірш і відповідь на мій коментар до нього, то відразу захотілося самому відповісти на твоє "не скажу"... Одним оком футбол дививися, а іншим поглядав у чернетку, якраз дві години й вистачило на все без всяких творчих мук, тож якщо є більш серйозні справи, то вперед вирішуй їх, а вони, знаю, у тебе є. Дякую.
Дякую тобі, Наталко. Про уманську зустріч пишу, а про недалеку зустріч однокласників ніяк не зберуся чомусь. Може це все тому, що я з вами спілкуюся постійно, а з однокласниками один раз на п'ять років?..
Щоб тобі, Наталко, зрозуміти чому я про зустріч написав саме так, потрібно хутчій вибиратися до Умані. Саме там ти зможеш без ніяких пояснень зрозуміти і побачити все сама, правда... Дякую.
Дякую вам, Алло, за добрі слова. Коли щось пишу, то ніби відпочиваю душею сам, а також мені щиро хочеться, щоб, після прочитання мого вірша, могли відпочити інші. Радий, коли, хоч зрідка, мені це вдається...
Я чомусь усе думав, що ти, Олексію, ту силу уже давно відчув на собі, а ти тільки чув про неї. Надіюся, що разом переконаємося в правдивості тих чуток.
1
А літати, справді, ще хочеться... 
Дякую за коментар.
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('