Надвечір’я в Умані багрові...

Надвечір’я в Умані багрові

Від далеких обріїв пожеж.

Не від них - від полум’я любові

Уночі свічею спалахнеш.

Обів’ю обіймами гарячу

Я тебе у затишку гаїв, -

На місцях Софійчиних побачень,

Поблизу самотніх яворів.

Жадібні до щастя бідолахи,

Почуттів стривожені теплом, -

Гостювати будемо у свахи

Цілу вічність парою тайком.

Зморені, безжурні та щасливі,

Спопеливши душі аж до тла, -

Розпрощаємось в очікуванні дива

Зустрічі наступної тепла.