Якщо не видно і не чути, -
Не вірте в те, що я помер.
Мені нелегко серед скрути
Поміж гризотою тепер.
В життєвих сутінках прозорих
Ще не освоївся, не звик.
Один, як перст, затихну в горі, -
Сповитий жахом чоловік. На самоті зболілу душу
Лікую смаком гіркоти.
А потім знову: "Треба!..
Мушу
Не загубитись, а знайти
Тих, хто учора і сьогодні
Про мене згадує тепер, -
Хто у майбутньому незгодний
Звикати з тим, що справді вмер…”
|