Доріг несходжених простори Моїх незвіданих світів У пізніх снах відкрились зору І зникли знову без слідів. З уламків сну складав картину Омиту сумом давніх мрій І не побачив навіть тіні Своєї в закутках надій.
Мені судилося прожити На Україні в світлі й млі, - Чвалати мріями по світу Довкола грішної землі.
Мабуть, у більшості з нас усе саме так, - доля, але давай не забувати ще про свідомий вибір деяких людей - залишатися весь час біля власних домівок. Дякую.
Ось і я так думаю, та й намандрувася змолоду чимало, дочка взагалі без мене росла. Хотілося б, правда, ще світу побачити, але, гадаю, крапку на мандрах уже поставлено остаточно.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
у Вас 
1
