Не стану тобі, Вікторе, заперечувати, бо сам уже протягом тривалого часу намагаюся переконати багатьох авторів нашого сайту, що в поезії так і повинно бути. Дякую тобі, друже, за розуміння і добре слово.
Гадаю, що кожна людина почувається в житті, неначе на гойдалці - то вгору піднімається, то спускається вниз, а коли слухаю розповіді ветеранів війни, то, бачу, що, попри їхню перемогу, дуже мало світла в темряві життя, обмаль радості в безмежжі смутку... З такими, на жаль, невеселими думками писався цей вірш. Низький уклін фронтовикам, а вас, Пилипе, зі святом Перемоги!..
Я вже вам сьогодні трошки намагався пояснити в чому відчутна й суттєва різниця зримованих рядків од ВІРША. Будьте уважні, коли порівнюєте свої та чужі твори, тоді й відчуєте різницю.
Пане Іване, спочатку зверніть увагу на те, що: пАна, накАз, тумАну, алмАз, - дуже різняться від: збанЕ, фортЕць, яснЕ, кінЕць. Перша строфа має одну форму, слідуюча іншу, третя знову, як перша, а так не повинно бути. Буде розміщено ваш наступний вірш, говоритимемо ще, бо, відчуваю, що є про що...
Кому прибрати легко, якщо вона справді зайва, проте "негаснуча" залишиться у вірші назавжди. Марійко, відкрий "Великий тлумачний словник української мови" на 595 сторінці для того, щоб розвіяти свої сумніви.
Катю, мені б дуже хотілося почути вашу власну думку про зібрані вами до купи рядків слова - з першого рядочка і до останнього... Про що мова в кожному з них?.. Таку тему каламбуром слів не відобразити, бо людський біль "рваними вітрилами" не передати і в "місиві дров" не загоїти... З усього, що сьогодні прочитав, не ображайтеся тільки, найслабший віршик. Так учні п'ятих класів пишуть на задану тему за сорок п'ять хвилин... Може, не потрібно було й коментувати, проте стриматися не зміг.