Думав, що неможливо зримувати "цвіт - біль", "осінній - літосхилі", проте, бачу, що помилявся - римується все... Четвертий рядочок четвертої строфи викликає підозру щодо наголосу "пИй"... Не сприймаю дієслівні рими взагалі, весь час обхожуся без них, а тут відразу "цілуй - жартуй", "цілуй - горюй", "згадай - роздай"...
Катю, цей вірш написаний, безсумнівно, майстерно, проте все якось у ньому поверхнево, в ньому, на відміну від попереднього, не вистачає привабливого маленького штришка чи дрібнички, котру читач повинен після прочитання твору запам'ятати надовго...
Кілька раз перечитав, Іване, твого вірша. Складається враження, що ти намагаєшся знайти співчуття в читача, розуміння того, як неправильно повела себе по відношенню до тебе кохана, коли в її житті "змінило віскі вранішнє еспрессо"... Повір, друже, колись про це все будеш згадувати зі сміхом, а може, ще дякуватимеш долі, що так рано вона показала тобі свої вади, адже життя не стоїть на місці - ще будуть у тебе нові захоплення. Останні чотири рядочки виглядають просто зібраними до купи словами...
Відкрий "Великий тлумачний словник української мови" на сторінці 678 - ОПУСТІЛА, - дієприкметник. акт. мин. ч. до ОПУСТІТИ. ОПУСТІТИ - те саме, що СПУСТІТИ, а на ст.1183 знайдеш відповідь на те, про що запитуєш... ГРОМИ відлунюють, буває, й від голів ( багато від чого вони відлунюють, перелік може бути довгий ), але я не ставив перед собою мету робити це у вірші, бо вважаю зайвим... Вибачай, поспішаю, - чекає багато справ...
Спочатку хотілося написати "від безлюдної дороги", але я так не зробив, навмисно не став говорити "від порожньої дороги", а для того, щоб виникали подібні запитання, вибрав остаточний варіант - "від опустілої дороги"... Різницю, друже, хоч відчуваєш?.. Якщо ні, то відкрий "Тлумачний словник"...