Вечером Звенела музыка в саду Таким невыразимым горем. Свежо и остро пахли морем На блюде устрицы во льду. Он мне сказал: "Я верный друг!" И моего коснулся платья. Как не похожи на объятья Прикосновенья этих рук. Так гладят кошек или птиц, Так на наездниц смотрят стройных... Лишь смех в глазах его спокойных Под лёгким золотом ресниц. А скорбных скрипок голоса Поют за стелюшимся дымом: "Благослови же небеса - Ты первый раз одна с любимым".
Ввечері Дзвеніла музика в саду Таким невисловленним горем. І свіжо й гостро пахли морем На блюді устриці в льоду. Сказав мені: "Я вірний друг!" Й до сукні доторкнувся нишком. Не схожі на обійми й трішки Легенькі дотики цих рук. Кішок так гладять чи птахів, Так дивляться на вершниць статних... Лиш очі усміхатись здатні Під легким златом його вій. Скорботних скрипок голоси Звучать за димом сіротканним: "У неба щастя попроси - Ти перший раз одна з коханим".
|