Коли нанюхаєшся травневих запахів трав, то дійсно, тут дозволю собі, Юріє Олександровичу, трошки пожартувати, можна збиратися в політ, тим паче, що я свідому не конкретизував, яких саме трав... Я щиро вам вдячний за добрі слова.
Мені до цих пір здається, що багато чому я ще не навчився в мами і, мамабуть, при всіх моїх намаганнях, не научуся ніколи, адже повторити неповторне - неможливо!.. Дякую.
Не забувай у якому середовищі писав свої твори Каменяр! Австро - Угорська імперія не дозволяла укрїнську мову, там і тоді люди розмовляли на місцевому діалекті, про це завжди варто пам'ятати, як і про те, що на той час лише відбувалося творення нашої рідної мови... Тепер щодо вірша. Не пиши детективною мовою. Скрізь затяглося, гадаю, що не світило, а небо, якщо мова пішла про нього, то як воно подрібнилося. Спочатку, на мою думку, повинні обважніти й затремтіти хмари, а вже тільки потім почне падати дощ... Заради рим, не варто гратися словами!.. Неприваблива якась ця пейзажна замальовка.
Катерино... Пане Іване, дивіться уважно на наголоси в рядках, я їх виокремлю великими буквами, а потім скажете про те, чи є тут ритміка: Я зустрІну свІтло тЕпле, В жИття дозвОлю увійтИ. СтрУм йогО зайдЕ до мЕне - ДлЯ дИва, лАду, для метИ.
Бо любОв такА прекрАсна, Що без нЕї немА життЯ. З нЕю вся дорОга Ясна, Від сЕрця до свогО чуттЯ. ЦЕй напІй я п'Ю безмІру, ДжерелОм щЕдрого питтЯ. МАю нАстрій, мАю вІру Й кохАння мАю для життЯ... Повірте мені, - читати подібні вірші дуже важко!..
Зауважень, щодо вірша, в мене є чимало, Ірино, але сподіваюся, що про все тобі вже в приваті сказала п.Катерина. Тема гарна, а ось її викладення не зовсім.
Дякую вам, Катю. Щоб не виникало більше ніяких сумнівів, я відразу вніс зміни. Хотів написати "рідний", але це було б повторення, а щодо "наший", то вже були зауваження, отже довго не роздумував...
Галино, буває, дуже приємно, коли зовсім незнайомі мені вишгородці, дізнавшись десь, чи від когось, мій номер телефону, дякують за якийсь із віршів. Зазвичай, так трапляється на свята...
Не сподівався, Галино, що комусь ще пам'ятається давнє: Не стихає біль, а щем Точить кожен вечір - Старість сіла тягарем Матері на плечі... Добру пам'ять маєш... Приємно, правда... Дякую тобі.
Пилипе, невже зола горить?.. Адже спочатку було: - "...над Землею, що в золі." А вже далі - "Планета хвора - вся в огні." Катю, "міткою в чолі" не зганьбиш, а ось "міткою НА чолі" - можна... Останні рядки, мабуть, краще подати так: Любов'ю чистою без міри, Нехай вона єднає нас!
Я, Софійко, вже ніде ніяких шляхів не шукаю, просто намріялося сьогодні трошки спросоння, може, назавтра на подібне вже інший погляд буде... Дякую тобі.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('