Люда довго приміряє гарні речі модні, Треба йти із чоловіком на бенкет сьогодні. Чепуриться, звісно, жінка, певно, дві години, Там же буде в ресторані точно півродини. Вася думає вже зранку, скільки грошей нести. Ледь не злий, бо сухо в горлі й трохи тиснуть мешти. Врешті-решт пішли обоє на оту забаву, Привітали свата Мішу, сваху Ярославу. Потім сіли всі за стіл. Щоб голод придурити. А жінкам не дай наїстись,- дай наговоритись. Доки Вася ще не встиг очей собі залити, Стала Люда чоловіка всій рідні хвалити: - Вася майже ідеальний, не скупий, до речі. Він мені завжди купує досить гарні речі. Я ж не прошу щось від Гуччі, від Діор чи Прада. Хай своє, гарненьке, рідне. Буду тільки рада. Чи спідничку, чи костюмчик, чи взуття хороше. Словом, треба, чоловіче, певну суму грошей. Вася лиш бубнів під ніс: - Та де ж тих грошей взяти? Але жінці при родині мусів обіцяти. Та розквітла, наче пава. І щаслива просто. Вася мовчки їв і пив. Хоча "кипів" від злості. - От як вміє підбрехатись. Так старалась, бідна. Щось новеньке їй купи. Своє, гарненьке, рідне... Вдома знов ту саму пісню чути від дружини: - Треба, любий, прикупити трохи одежини. День чи два ще Вася думав про обновку Люди: - Хоче щось нове та рідне, то нехай вже буде! Через тиждень все ж призналась Люда якось свасі: - Щось новеньке? Звісно, маю. Он, синяк від Васі...
Я б Вам закинула, що не "синяк", а "синець", але ж тов репліці подано, тож можна виправдати розмовним стилем (для природності звучання). :-) Вікторе, насправді, кінець сумний у тому плані, що в реальності така проблема є досить драматичною (чи не трагічною). Це ж біда багатьох родин. Але у Вашій гуморесці все настільки дотепно зображено, що вона таки викликає посмішку. Це - високий рівень майстерності, коли митець може таке створити. Вітаю!
Дякую. У початковому варіанті було слово "синець". Але один із синів ( а їх у мене 3 ) запитав, що це таке? Бо у нас кажуть "синяк". То я замінив на загальновживане.
Як кажуть,"із пісні слів не викинеш",у вашому творі також ,нажаль.,таке трапляється і про це потріно писати і читати людям,можливо хтось себе впізнає і совість прокинеться (хоч мало в те віриться, та все ж таки варто спробувати її "совість" пробудити)!
Дуже життєва історія! Навіть не знаю, на чий бік і ставати - Люди чи Василя. Тому, пане Вікторе, стану на Ваш бік. Веселий твір, хоча це зовсім не смішно. З повагою
Сподобалася гумореска, хоч для мене закінчення виявилося несподіваним.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
