Струна

Оживе, забринить, залоскоче

Душу звуком казковим вона, -

Ніби серця торкнутися хоче,

Повна радості й туги, струна.

Забринить, сколихне і відлине,

І повториться знову, і знов

У веселому співі пташинім,

І в тривожному шумі дібров.

Залоскоче, сп’янить і збентежить

Призабутим, безжурним, ясним, -

Тим, що бачилося безбережним

Колись, певно, не мною одним…

06.04.12