Оживе,
забринить, залоскоче
Душу звуком
казковим вона, -
Ніби серця
торкнутися хоче,
Повна радості й
туги, струна.
Забринить,
сколихне і відлине,
І повториться
знову, і знов
У веселому співі
пташинім,
І в тривожному
шумі дібров.
Залоскоче, сп’янить і збентежить
Призабутим,
безжурним, ясним, -
Тим, що бачилося
безбережним
Колись, певно,
не мною одним…
06.04.12
|