Сонце весняне вже пестить листок, Море вилизує білий пісок, Линуть яскраві мотиви весни, Тільки чомусь, не для мене вони. Пари веселі, і гамір дітей, Я все чекаю від тебе вістей. Мій телефон, безневинно мовчить. Море хвилюється тихо шумить. В камені б’ється солена вода. Вийшла важкою для мене хода… Всі ходять парами я лиш одна, Глухо ступаю по бруку сумна. Зовсім не тішить весняна пора, Звуки музичні, вертка дітвора… Думка мов туга блукає німа, Серце питає: - Чом звістки нема? Плутаю рими, все ж пишу в віршах, Як же сумує без тебе душа…
"Любви все возрости покорны." Цей крилатий вислів відомий всім.Інколи це почуття не дарує нам квітів (якби того не хотілося),але ми сприймаємо його таким, як воно є.Гарний вірш. Щоб настрій закоханій підняти,дарую ці веснняні квіти і свою симпатію.
Із словом вІрша я погоджуюся,і навіть виправила, а щодо ходять-ні.Вірш написаний дактілем, то ж один склад наголошений два ненаголошені, якраз ходять- ненаголошені.Дякую!
п. Катю- знаю, що сумуючу душу важко утішити- та все ж: коли думаєте про нього- то він десь зовсім поруч. Хай серце наповняється весною! Приємний- хоч і сумний вірш.
Класний вірш,п, Катерина. І пам'ятайте, щоб Вам не пропонували, останнє слово за автором. Всім не буде подобатися. За один той самий твір , вчителі можуть поставити різні оцінки...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Правдиві Ваші слова, пані Катерино. Та я, на жаль, розчарувалася не тільки в своїй рідні в Росії, але й в сестрах в США. Ті також зайняті лише своїми собачками, а на наше горе їм глибоко начхати. І це
karas: Релігію придумали люди , бо Бог хотів щоб люди просто вірили в Бога життя , в Бога Творця , бо Бог є і незмінний , а релігії міняються як і всі традиції і обряди , але в кожного на жаль , своя правда
та
у Вас 
0
