Ще
мить і ти відпустиш мою руку,
Щемить
у грудях дещо неосяжне,
Три
слова, що я краще би не слухав,
Сльоза,
щоб не здаватися поважним.
А,
може, ще не час, іще не треба
Місця
авто й розлуки бронювати?
Не
уявляю я життя без тебе,
І
ти це знаєш, краще би не знати
Мені
тебе ніколи. Забуваю
Ту
випадковість, мимовільний погляд,
Все
вище ми, були близькі до Раю
В
ті миті, коли ти зі мною поряд
Читала
книгу з нашої полиці
Чи
цілувала похапцем зап’ястя,
Бо
скоро поїзд, треба до столиці
І
кілька днів побачитись не вдасться.
Та
ти й тоді була, мабуть, зі мною,
В
моїх думках, ліричних смсах,
Та
так раптово стала ти чужою,
Змінило
віскі вранішнє еспрессо.
Бульвар
весняний одягнув пилюку,
Останній
шанс здається неможливим,
Ще
мить і ти відпустиш мою руку,
Щемить
у грудях щось таке важливе…
|