Ще_мить

Ще мить і ти відпустиш мою руку,

Щемить у грудях дещо неосяжне,

Три слова, що я краще би не слухав,

Сльоза, щоб не здаватися поважним.

А, може, ще не час, іще не треба

Місця авто й розлуки бронювати?

Не уявляю я життя без тебе,

І ти це знаєш, краще би не знати

Мені тебе ніколи. Забуваю

Ту випадковість, мимовільний погляд,

Все вище ми, були близькі до Раю

В ті миті, коли ти зі мною поряд

Читала книгу з нашої полиці

Чи цілувала похапцем зап’ястя,

Бо скоро поїзд, треба до столиці

І кілька днів побачитись не вдасться.

Та ти й тоді була, мабуть, зі мною,

В моїх думках, ліричних смсах,

Та так раптово стала ти чужою,

Змінило віскі вранішнє еспрессо.

Бульвар весняний одягнув пилюку,

Останній шанс здається неможливим,

Ще мить і ти відпустиш мою руку,

Щемить у грудях щось таке важливе…