Можна писати багато будь - чого й сміливо називати це творчістю, тим паче, коли дуже хочеться, проте, повір, це далеко не так... Ти, певен, з часом сама все зрозумієш...
Намагаюся, Людо, відобразити те, що побачив, відчуття чого до цих пір бентежить мою душу солодкими споминами. Вірш написався напрочуд швидко, ще в поїзді почав читати Олексію й Тамарі перші стопи... Дякую тобі.
Про "повернувся" й "дотягнувся" нічого говорити не стану, а ось про те, що для одного вірша багато скорочених слів використано для рим, сказати варто - "вироста", "не поспіша", "втіша"... Тим паче, що "...до щастя йду тепер, непоспіша...", взагалі не сприймаю, краще та правильно - "до щастя йду тепер не поспішаючи", чи не так, Ірино Василівно?..
Підсумки підводяться не для того, щоб зупинятися на них. Вони служать ясному усвідомленню того, що потрібно ще зробити, які ближчі й віддалені цілі треба намітити, щоб терпеливо й розумно прагнути до них, щоб вони були досяг – нуті. Чомусь саме думки про підсумки й перспективи виникли в мене після двох авторських концертів О. Первової – Рошки, які нещодавно відбулися в Чернівцях і на які мав честь бу - ти запрошеним я. Коли ведучі озвучували кількість написаних Оксаною пісень, її перемоги в багатьох міжнародних, всеукраїнських і облас – них конкурсах, моєму здивуванню та захопленню, скажу від - верто, не було меж, хоч я уже давненько співпрацюю з Окса – ною. Цей факт яскраво свідчить про скромність цієї непере – січної людини. В її музичній скарбничці налічується близько чотирьохсот пі – сень і творчий доробок постійно поповнюється. Мені дуже хочеться, щоб її голос, її солов’їну пісню чула і зна – ла вся планета Земля, адже чарівна буківчанка з року в рік своєю наполегливою працею доводить нам усім, що давно цього варта…
Таких мрійливих дівчат, повір мені, Марійко, залишилося дуже мало довкола мене... Дуже радий твоєму сміливому погляду в майбуття!.. Нехай щастить тобі!..
Каюсь, але колись не зрозумів вагомість Оксани в моєму житті, проте сьогодні охоче та радо визнаю свою помилку, бо, як виявляється, вона й була тим натхненням, яке марно і довго сподівався знайти навколо себе... Олексію, дякую й тобі за те, що мені затишно біля тебе.